Осуд гноблення трудящих у кріпосницькому суспільстві (за байкою «Пан та Собака») II варіант

Петро Гулак-Артемовський — одна з провідних постатей нової української літератури. Хоча його творчий доробок українською мовою невеликий (кілька байок, притч, прозових і віршованих послань, переспіви та переклади творів світової літератури), але Гулака-Артемовського вважають одним з основоположників української літератури.

У1818 році в «Українському віснику» була надрукована байка «Пан та Собака». Написання цього й інших творів було значною мірою зумовлене українським оточенням, у яке потрапив Гулак-Артемовський. Цього ж року відбулося його знайомство з Григорієм Квіткою-Основ'яненком, яке згодом переросло в щиру дружбу.

Митець добре знав побут і звичаї українських селян, і це помітно з тексту байки. В образі собаки Рябка, якого немилосердно лупцюють панські слуги, Гулак-Артемовський показав безправних українських кріпаків. Собака недосипав ночей, охороняючи добро пана: доглядав за худобою, зазирав до свинок, у курник. Думав Рябко, що таким чином можна піддобритися до Пана, заслужити його ласку та пошану. Hаївний Собака вірив у панську доброту та вдячність.

Одного разу, виконавши обов'язки охоронця, Рябко заснув зі спокійним сумлінням, але його схопили й притягли до Пана. Собака чекав на те, що отримає смачний шматок із панського стола за сумлінну щоденну працю. Рябко думав, що «сам Пан звелів віддати Рябку печене і, що осталося, варене». Але Пан зовсім не збирався нагороджувати Собаку. Виявляється, через гавкіт чесного охоронця пани не спали цілу ніч, а за це вже належить дещо інша нагорода. Слуги добряче відлупцювали Рябка.

Отямившись від панської «нагороди», Собака нічого не може зрозуміти. Він навіть питає: «Чим, люди добрі, так оце я провинився?» Один із наймитів пояснює Рябкові, що провина в занадто завзятій праці. Тим важче бідолашному Собаці зрозуміти, чого ж тоді від нього вимагають? Адже сам Пан помітив, що його вірний Рябко охороняє майно, гавкає, відганяючи злодіїв. Але ж:

Оце тебе за те

По жижках, брат Рябко, так гарно

пошмагали,

Що Пан із Панею сю цілу ніч не спали.

Старанний трудар ніяк не збагне, у чому ж тут провина, бо охороняти, зовсім не гавкаючи, здається, не можна. Як працювати надалі? Обурений несправедливістю Пана, бідний Собака наступної ночі заснув, аж захріп. І сталося так, що саме цієї ночі Пана обікрали москалі. Бідолашний Рябко завинив і на цей раз, тому що не гавкав.

Гулак-Артемовский засуджує свавілля та безглузді вимоги поміщиків-самодурів:

Той дурень, хто дурним іде панам служити,

А більший дурень, хто їм дума угодити!

Не треба думати, що автор сміється з Собаки. Байкареві гірко за долю Рябка. Автор переймається долею всіх селян, які страждають від кріпосницької сваволі. Гулак-Артемовський характеризує панів у гостросатиричному плані. Пани — деспоти, самодури, свавільники. Наприклад, автор відзначає, що насправді Пан не міг спати спокійно не з причини собачого гавкоту, а тому, що звечора програвся в карти. Тобто, Пан вимістив свою злість на безсловесному Рябкові. Недарма Собака думає: «Де ж правда на цьому світі?», бо ж:

Повернешся сюди — і тута гаряче,

Повернешся туди — і там-то боляче

Розповсюджена в численних рукописних копіях,

байка Петра Гулака-Артемовського"Пан та Собака"

відіграла значну роль у посиленні антикріпосницьких настроїв у тодішньому суспільстві.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар