Осуд кріпосницької сваволі в байці «Пан та собака»

Розквіт творчості Гулака-Артемовського припадає на той час, коли панувало кріпацтво, коли пани мали повну владу над кріпаками. Вони могли відбирати майно у своїх підлеглих, засилати їх на каторгу або у солдати (рекрути), катувати і навіть убивати. Кріпаки нікому не могли поскаржитися, бо скрізь була кругова порука між чиновниками. Такий стан у країні боляче вражав молодого поета, який прагнув допомогти простому народові. В його душі підіймалося обурення й протест проти надмірної жорстокості і свавілля поміщиків. Фізично він нічим не міг допомогти народові, а тому звернувся до не менш сильної зброї — до поетичного слова. Молодий автор використав жанр байки, бо це був найсильніший засіб викрити вади свого часу.
Ще за часів свого вчителювання у одного пана Гу-лак-Артемовський пише байку «Пан та Собака», в якій гостро засуджує безглузде знущання панів над своїми підлеглими, викриває жорстокість поміщиків та їхнє самодурство. В образі собаки на ім'я Рябко вгадується проста людина, чесний трудівник, який і вдень, і вночі працює на свого пана, але отримує за це лише бійки та образи:

Один Рябко, один, як палець, не дрімає.
Худобу панську, мов брат рідний, доглядає,
Бо дарма їсти хліб Рябко наш не любив...
Всю ніч гавкаючи й охороняючи панське майно, на ранок Рябко отримує неабияку лайку, бо через нього пан не спав усю ніч, ще й програвся у карти:

Напався на тебе — і знай, верзе притьмом;
Що грошей вчора він проциндрив щось не трохи,
Що Пана через те всю ніч, кусали блохи,
Що буцім вчора він грать в карти б не сідав,
Коли б сьогоднішню був ніч хоч закуняв...
Не можна не дивуватися абсурдності цієї ситуації. Пан звинувачує Рябка у тому, що програв у карти саме через те, що Рябко вночі охороняв його ж добро. На наступну ніч Рябко вирішує лягти спати, аби не турбувати пана. І знову зазнає нелюдської бійки, бо поки він спав, панську худобу розтягли хижі звірі:

Добра своїх панів, як ока, стережи,
Зарання спать не квапсь, в солому не біжи,
Злодіїв одганяй та гавкай на звірюку.
Не гавкав ти, Рябко! За те ж ми, бач, в науку.
Вліпили сотеньок із п'ять тобі київ.

Отже, і в першому випадку, і в другому проста людина не може догодити панові. Поет характеризує панів як деспотичних, аморальних нероб, підкреслює необмеженість панської сваволі. Наприкінці твору у сумлінного, наївного трудяги прокидається почуття обурення:
— Чорт би убив твого, Явтух, з панами батька,
І дядину, і дядька
За ласку їх!.. — сказав Рябко тут наодріз. —
Нехай їм служить більш рябий в болоті біс!
Твір «Пан та Собака» за гуманний, прогресивний зміст і художню майстерність був надзвичайно популярний в Україні серед розумних та чесних людей.

(2)

Народившись у сім'ї бідного сільського священика, Петро Гулак-Артемовський змалку спостерігав за життям селян. Він добре знав, яким нестерпно важким було життя селян-кріпаків. Пізніше, переїхавши до міста, письменник зрозумів, що життя кріпаків важке всюди: і в місті, і в селі. Працюючи вчителем, навчаючи панських дітей, Гулак-Артемовський часто спостерігав самодурство і свавілля поміщиків. Жорстокість і безкарність кріпосників ятрили душу молодого вчителя, викликали в його душі протест.

У роки вчителювання Петро Гулак-Артемовський написав байку «Пан та Собака», в якій засудив кріпосницьку сваволю і жорстокість. В алегоричному образі Рябка автор показав звичайного кріпака — працьовитого, чесного, безправного. Рябко сумлінно виконує свої обов'язки, сумлінно працює, бо «...дарма їсти хліб Рябко наш не любив...». Він « худобу панську, мов брат рідний, доглядає». Рябко свято вірить, що за його старання пан похвалить його, дасть «печеного». І всю ніч він «все так гавка, скавучить». Але не справдилися його сподівання. За те, що він старанно, сумлінно виконував свої прямі обов'язки, охороняв подвір'я та господарство від злодіїв, його було покарано, бо всю ніч пан та пані не спали.

Але на цьому поневіряння бідолахи Рябка тільки розпочалися, бо кріпосницька сваволя не знає міри, адже панам неможливо догодити, бо свої особисті негаразди, свій поганий настрій вони виміщають на кріпаках. Так, наступної ночі Рябко, послухавшись поради Явтуха, проспав собі солоденько, не гавкав, не охороняв, а надворі і в коморі понишпорили «москалики». І коли зранку Рябка почали кликати, він, наївний, подумав, що зараз його точно похвалять, адже вночі він не гавкав, панам не заважав. Але ж не знав він ще тоді, що панам неможливо догодити, що
Той дурень, хто дурним іде панам служити,
А більший дурень, хто їм дума догодити!

Глибоке обурення проти панів прокидається в душі Рябка. Адже за те, що намагався догодити, за те, що сумлінно працював, його «бито батогами», а «за вислугу палюгами». Самодурство і сваволя панів викликають в нього цілком справедливу думку: «нехай їм служить більш рябий в болоті біс!». Але ж, на жаль, не можна було так просто покинути панів, не працювати на них. Ніде було тоді шукати правди і справедливості простим людям, бо за кріпосниками стояв сам цар. Мало хто з кріпаків у той час наважувався боротися за свої права відкрито, бо таких сміливців уряд переслідував, засилав на каторгу. Тому осуд кріпосницької сваволі і жорстокості, що звучить у байці Гулака-Артемов-ського був виявом народного протесту проти панів-гно-бителів і мав величезне значення для мільйонів людей. Засуджуючи в своїй байці самодурство і деспотизм панів, підкреслюючи необмеженість їхньої влади, письменник зробив дуже рішучий і сміливий крок, він уголос висловив думку свого народу. Тому й набула його байка такої великої популярності серед сучасників і пережила свій час, бо вона злободенна і сьогодні, коли нові пани мають необмежену владу, а нові Рябки неспроможні їм догодити, скільки б не працювали.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар