Осуд насильства людини над людиною в «Думі про Марусю Богуславку» II варіант

У нашій історії багато прикладів, коли дівчата бранки допомагали втекти з неволі нашим козакам. Звичайні українські дівчата ставали дружинами турецьких вельмож, навіть правителів. Це давало їм змогу якось полегшити долю полонених українців, іноді вдавалось звільнити їх. Подібне вчинила Маруся Богуславка. Вона не була справжньою історичною постаттю — цей образ є узагальненим. Дівчина Маруся: Богуславка ризикувала життям, але допомогла втекти з полону своїм землякам-українцям. Цей вчинок - протест проти насильства людини над людиною. Aдже не можна, щоб одна людина вирішувала долі інших, позбавляла їх волі, а то й життя. Кожна людина має право на вільне життя, має сама обирати свою долю. Смілива дівчина рятує полонених з темниці:

Що у тій-то темниці пробувало сімсот козаків.

Бідних невільників

То вони тридцять літ у неволі пробувають.

Маруся Богуславка не може повернутись на Україну: «вже потурчилась, побусурменилась...»

Це трагедія, коли людина опиняється далеко від Батьківщини і не має змоги повернутись. Ось у цьому і виявляється жорстокість: забрати людину із звичайного для неї середовища, примусити жити далеко від Батьківщини, не зважати на її почуття і бажання.

Я співчуваю Марусі Богуславці, але водночас відчуваю гордість за неї. Мене вразило те, що дівчина, нітрохи не вагається у бажанні допомогти своїм землякам, хоч на неї, мабуть, чекає страшна кара. Маруся каже, що вже «потурчилась», та мені здається, що лише християнська душа, вірна своєму народові, могла, ризикуючи своїм життям, подарувати волю. Навіть далеко від Батьківщини Богуславка співчуває своєму народові і піклується про рідних. Саме такі жінки і є символом вірності, сміливості і великої любові.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар