Перший художній твір Крилова

Першим його художнім твором, написаним ще у Твері, була байка, «переведена» їм з Лафонтена. Фактично ж - складена заново. З байками Лафонтена юний віршотворець познайомився швидше за все па уроках французької мови, але що спонукало його до самостійної творчості? Можливо, що приклад самого французького байкаря, а може бути, переклади лафонтеновских байок Сумароковим. Втім, є й третій варіант відповіді. Саме в той час, коли Крилов складав першу у своєї жизня байку, з'явився надрукований в 1779 році сборничек байок «Байки й казки». Може бути, саме він захопив Крилова, підштовхнув до самостійної творчості. (Разом з тим можливо, що спокусив Крилова приклад кого-небудь із семінарських поетів.)

Байка в первісному виді до нас не дійшла. Може бути, згодом Крилов обробив її й вона була надрукована вже в XIX столітті. Можна навіть почати спробу знайти неї серед двохсот байок Крилова. Згадати ж про цю першу літературну спробу Крилова коштує хоча б для того, щоб відзначити, ЩО великий байкар почав свій творчий шлях саме байкою. Першим його художнім добутком, що дійшов до нас, є комічна опера «Кофейница». Це більша п'єса в трьох діях. Доля літературних творів буває дуже цікавої. Це можна сказати й про першу п'єсу Крилова

Коли зараз, у наш час, ми говоримо, «він написав оперу» або «комічну оперу», те вважається, що мова йде про композитора, що створив музичний добуток. В XVIII столітті в Росії письменник створював літературний текст по власному задумі, і тільки потім підшукували композитора, щоб він «приписав» музику до його опери. Таким чином, «комічні опери» російських письменників XVIII століття — це п'єси, які можуть розглядатися як цілком самостійні літературні твори. Такий була й «Кофейница» Крилова

У ній розповідається, що молоді селяни із кріпосного села, хлопець і дівчина, люблять один одного й, зі схвалення батьків, збираються женитися, і Петро вже запрошує гостей на своє весілля. Запросив він і прикажчика, що сам хотів би женитися на Анюті й уже сватався до неї, так йому відмовили. Скривджений прикажчик, щоб погубити нареченого, краде в барині дюжину нових столових срібних ложок. Коли поміщиця радиться з ним, як знайти злодія, він рекомендує запросити кофегадалку; з тієї ж умовляється, що вона вкаже на Петра. Задум його вдається. Коли йому доводиться розплачуватися з «кофейницей», те він, як домовилися, відраховує їй частина украдених ложок. Але герої занадто захопилися поділом; зненацька ввійшла бариня й свої очі побачила, хто Злодій. Прикажчик підводив до того, щоб Петра «за злодійство» продати врекрути.

Тепер пані Новомодова сдает.у рекрути його самого, кофейницу відправляє в поліцію, а Петра призначає прикажчиком. Справедливість начебто б тріумфує, і кінець комічної опери щасливий

Однак читачеві криловской п'єси ясно, що від такої барині, як Повомодова, нічого гарного чекати не можна, вона дивовижно егоїстична, по-звірячому жорстока, корислива, розпусна, неосвічена й марновірна. Коли вони кинулася ложок, те першим її спонуканням було перетнути все село, щоб винний зізнався. Прикажчик, у якого свої міркування, говорить їй: «Вити хто-небудь один винуватий, а ви всіх бити хочете!». Вона йому заперечує «Для того, щоб один за одним міцніше дивилися, а те ні, уже й розпестилися, давно не пороті: їм кожному треба на всякої день лазні по трьох давати, так і будуть як шовкові;

а те це дрібниця в тиждень витерпіти дранини дві...
Господи, боже мій! подивишся в людях,
те так дорого дивитися, як смирні,
як тихі, як увічливі, як чисті на руку,
а отчого? тому, що часто б'ють;
а те з ними ледве трішки ласкаво обійдися, так і ніс піднімуть,
Лише спусти з них мало-мало вічка,
З ними обійдися добром,
Так і буде будинок нагору дном».

Поміщиця повторює: «Ціпка скажуть мені винуватого», обіцяє: «З живі шкіри до ият спущу», збирається так поговорити зі своїми селянами:

...Їх усіх переберу
И, як білок, обдеру,

Але речення прикажчика спокушає її, вона не ладь поворожити заодно й про любов. Кофегадалке вона відразу повірила, наказала було відвести Петра на стайню й бити доти, поки не поверне ложок, а після віддати його в рекрути. Бариня любить вигідно торгувати молодими хлопцями й тепер прикидає продати не тільки Петра, раз вуж так довелося, а ще й Ванюшку, щоб купити собі ра'зние обновки, у тому числі новий екіпаж, а те й кілька екіпажів. Вона тільки що взяла із селян оброк за чотири роки вперед і збирається взяти ще за п'ять. По в неї так багато боргів, що й цих грошей не вистачить,

Пані Новомодова виведен Крилов як типов представник дворянств. По-перше, уже її ім'я говорить про тім. Вона живе й діє по «новій моді». Фактичне пограбування селян і особливо жорстоке звертання з ними стало звичайним, на думку Крилова, саме в його час. Дійсно, після указу про «вільності дворянства» 1762 року власники кріпаків одержали право повної сваволі у своїх именьях. До цього року дворяни, досягши повноліття, минулого зобов'язані надходити на державну службу, переважно в армію. Цей обов'язок і скасував закон 1762 року. Видано він була як пільга дворянам, що були опорою феодально-кріпосницької держави, і як законне оформлення повній влади над кріпаками. Нові порядки обернулися надзвичайним посиленням експлуатації селян. Про типичноети виведений авторомом образа говорить і те, що по окремих зауваженнях діючих осіб (головним чином самої Новомодовой) в інших маєтках відбувалося той же саме, і інший дворяни теж могли бути названі послідовниками «нової моди» по звертанню із селянами й по своїм моральним підвалинам. Згодом Крилов говорив, що в «Кофейнице» «вдачі епохи вірні; Я списував з натури».

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар