Поетичні картини рідної природи у творах (за віршами «Хор лісових дзвіночків», «Дощ», «Пробіг зайчик», «Де тополя росте») І варіант

Де знаходять митці барви, щоб змалювати поетичний образ землі?.. Справді, адже описувати природу брався кожен художник, композитор, письменник!.. І всі вони знаходили щось особливе, надзвичайне. Так і Павло Тичина не зміг залишити поза увагою чудові картини рідної природи. Поет був музично обдарованою людиною, він тонко відчував різні звуки в природі й умів відтворити їх у своїх віршах. Коли вслухаєшся в звучання поезії «Хор лісових дзвіночків», вчувається дзвінка мелодія:

Ми дзвіночки,

лісові дзвіночки,

славим день.

Ми співаєм,

дзвоном зустрічаєм:

день!

День!

А поетична картина дощу, яку змальовує автор! Його дощ зовсім не схожий на звичайну літню зливу!

Війнув, дихнув, сипнув пшона —

І заскакали горобці!..

У наступному вірші Павла Тичини світанок постає у вигляді зайчика, який пробуджує землю і сповіщає про ранок:

Пробіг зайчик.

Дивиться —

Світанок!

Сидить, грається,

Ромашкам очі розтулює.

У вірші «Де тополя росте» автор не просто захоплюється житнім полем, а передає читачеві всю безмежність свого щастя, адже навколо:

Шумить жито, співа,

Заохочує жить.

Вітерець повіва,

Жито хилить, п'янить...

Поезія П. Тичини пройнята всепереможною радістю, яка надає людині сил та оптимізму.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар