Поетичний образ України у творах В. Сосюри

Володимир Миколайович Сосюра — це видатний художник слова, ім'я якого навічно залишиться в найкращих скарбах українського письменства. Недаремно він сам називав себе «солдатом», що бореться за народну правду, за щастя рідної трудової України.
І він боровся, до того ж не лише засобом художнього слова, а й фізично. Юний, з гвинтівкою в руках, захищав рідну землю. Саме в цей час бере початок становлення його національної самосвідомості, саме тоді він уперше відчув свою приналежність до такого мудрого й мужнього народу, і в його палкому серці народилася ідея загального національного щастя України. Поет палко любить свою Вітчизну, заради неї він здатний віддати все, навіть власне життя:
Нема кордонів нам!... О серце, ще вогню!
Вам не любити так Україну вишневу,
Як любим ми її, що йшли на смерть за ню.

Тема краси рідної Батьківщини присутня у творах багатьох українських письменників, але кожен розроблює її по-своєму, надаючи викладу специфічного, особливого, індивідуального колориту. Так само і в Сосю-ри тема уславлення України є чи не найголовнішою, однією з найбільш плідних.
Письменник захоплюється невимовною красою рідного краю. Він оспівує і мальо.вничі куточки нашої країни, і суворий ландшафт Донецького краю, звідки був родом:
Розтанув сніг. Гаї привітні
Шумлять над маревом ланів.
І пелюстки свої блакитні
Під сонцем пролісок розкрив.

Але не лише мажорні нотки відчутні в поетичній спадщині Сосюри. Володимир Миколайович дуже часто звертається до песимістичних оцінок дійсності, у його творчості присутні відтінки суму, жалоби, поет з хвилюванням дивиться вперед і не завжди бачить там світле майбутнє:
Посивіла рано в горі,
Мати стріне сина.
Тихі, води, ясні зорі,
Наша Україна!
Вогонь любові й ненависті назавжди оселився в чутливому серці поета, він живе у високохудожніх рядках його поезії, що покликана вести народ уперед, ясним світлом осяяти майбутню вільну дорогу. Його поетичні рядки постійно стверджують високу красу нового часу українського народу:

Дзвени, щоб замовкли навіки гармати
За синіми гранями гір,
Про світлу Вітчизну, про юність крилату,
Про вічний і радісний мир!
Поезія В. Сосюри пройшла крізь мільйони сердець вдячних читачів, вона наповнила їх радістю, любов'ю, палким бажанням найкращої вільної долі Україні. Адже чутливі й високопоетичні його твори переконують нас у красі душі простого українського народу, який обов'язково досягне всіх своїх найвеличніших мрій

(2)

Кожного разу, коли чую ім'я Володимира Сосюри, відразу на думку спадають рядки:
Весняний сад, квітки барвисті,
пісні пташині в вишині,
і ти у сяйві і намисті,
подібна сонцю і весні.
Моя кохана Україно,
такою ти в моїх очах...

Володимир Сосюра. Співець рідної землі, що все життя у своїх поезіях виліплював, вимальовував образ «вишневої України», яку він любив «найдужчою й найвищою з усіх » любов'ю. Творячи поетичний образ України, поет користувався не абстрактними узагальненнями, а точними поетичними деталями, за допомогою яких Україна оживає в нашій уяві чітко, рельєфно, наче на полотні вправного живописця. У гармонійній єдності постає її білопінне цвітіння садів, «солодкий дух акацій», «золоті поля», «васильки у полі», дроти, що линуть у степову далину, терикони шахт, заграви домен, димарі в небі. Саме таку Україну безмежно любив Сосюра:
Як не любить той край, де вперше ти побачив
Солодкий дивний світ, що ми звемо життям,
Де вперше став ходить і квіткою неначе
В його теплі зростав і усміхавсь квіткам.

Образ України є наскрізним у творчості Володимира Сосюри, як і образ ліричного героя, безмежно закоханого у свій рідний край. Саме очима цього ліричного героя сприймаємо ми Україну такою, якою бачив її незабутній поет, саме його почуття розкривають нам емоції митця. Своїх вершин досягає любов героя до Батьківщини у вірші «Любіть Україну». У ньому поет не тільки милується рідною землею, не тільки змальовує Україну «у зірках і у вербах», «у квітці, в пташині, в електровогнях», «у хвилях Дніпра», у всьому тому, що робить її такою гарною і неповторною, а й гаряче закликає весь український народ і кожного українця зокрема любити Вітчизну, яка є «в світі єдиною».
Володимир Сосюра щиро любив Україну. У його поезіях її образ часто зливається з образом коханої, що його ніжив і голубив у своїх піснях поет. Він писав про Україну так щиро, що й сьогодні читач переймається його почуттями. Він виліплював її образ із безмежною любов'ю, зображував її так:
Щоб у словах моїх, перлино,
Як сонячне життя,
Цвіла любов до Батьківщини,
До серць останнього биття.
Щоб передав мій спів натхненний
Твоїх очей задуману блакить,
І щоб сказали після мене:
«Так! Цей поет умів любить!»

(3)

Любіть Україну, як сонце любіть,
як вітер, і трави, і води,
в годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди!..
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її, вічно живу і нову,
І мову її солов'їну.
В. Сосюра
Українським солов'єм нерідко називають Володимира Сосюру. І це невипадково, бо протягом усього творчого життя він співав ліричні пісні Україні, її степовим роздоллям, «яснимзорям», «тихим водам» та її «вишневим садкам». Своїй Батьківщині поет присвятив велику книгу — « Книгу України », в якій він повсякчас освідчується в любові та клянеться у вірності рідній землі. Ця любов до рідного краю була одним з головних джерел його поетичного натхнення. Це найдзвінкіша струна ліри самобутнього поета, яка, втім, тісно переплітається з мотивами його інтимної та пейзажної лірики. Усі ці струни завжди звучать в унісон, і дуже складно виокремити в цьому звучанні якусь одну.

Образ Вітчизни у творчості Сосюри дуже багатогранний і завжди неповторний. Висловлюючи свою любов до України, поет постійно оспівує її природу. Золоторога зоря, сивіюче крило, лебединий крик, осінь, що сіє червінці, залізні коні, трава, яка пахне холодом, тихі вечори та романтичні місячні ночі — усе це його рідна земля.
Я Україну не забуду,
Вона для мене як зоря! —
ці слова Мазепи, героя однойменної повісті В. Сосюри, влучно передають ставлення до рідного краю самого автора. Так, Україна для нього — і найяскравіша зоря, і рідна мати, і свята прекрасна українська «солов'їна» мова, і сам Бог. Лише на рідній землі Сосюра міг почуватися насправді щасливим, він був гордий тим, що народився на цій землі. «Яке щастя, що я — українець, що я син моєї прекрасної і трагічної нації!» — писав поет.
Уся пристрасть поета-патріота та ніжність поета-лірика поєдналися у вірші «Любіть Україну». Автор наполегливо закликає любити свою Батьківщину, та й не лише цим прямим закликом, а кожним рядком пробуджує в наших душах пристрасну та ніжну любов. Звертаючись до своїх сучасників і нащадків, чи то в образі молодої дівчини, чи то в образі юнака, Сосюра знаходить прості й водночас піднесені слова, щоб змалювати образ рідної землі. Поет змушує нас побачити, відчути, що Україна — це саме той світ, який щодня, щохвилини світить людині; її сонце, її зірки, її вітер, трави і води — головні джерела життя. Так само, як не можемо ми існувати без сонця та води, жоден із нас не зможе стати справжньою людиною, не відчувши у своєму серці любові до Вітчизни, до її « вічно живої і нової» краси — до блакитних хвиль її річок, пурпурових хмар її небесної височіні.

У зірках, у вербах, у квітці, у пташині, у думі й пісні, у дитячій усмішці, у дівочих очах, «і в кожному серця ударі» — скрізь бачимо поетичний образ рідної Батьківщини. Саме вона — мрія і надія поета — вічно я^ива, реальна, зрима, «як та купина, що горить — не згора». Цей образ «неопалимої купини» якнайкраще відбиває сутність священних переживань поета, його щирого почуття до неньки-України. Та не лише у світлих і піднесених образах живе рідна країна, на жаль, вона також
в грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих.
Україна для поета — це й працьовиті, невтомні люди.
Поет стверджує, що любов до Батьківщини — це не лише право, але й обов'язок кожної людини. Володимир Сосюра усім серцем вірив у щасливе життя українського народу, мріяв про справді вільну й незалежну Вітчизну. Тому впевнено й твердо промовляє він у вірші «До брата»:
Ти власним світом, Україно,
Сіяти будеш на землі.

Україна для нього — це й пісенна чарівна мова, та « зоря пурпурова, що сяє з небесних висот», яку не знищать ніякі злі сили. Мова йаша «солов'їна» це також складова образу України. Вона,— «як сонця безсмертного коло, що креслить у небі путі», їй віддає поет своє гаряче серце і свої любов, бо «без мови рідної... й народу нашого нема».
Поетичний образ рідної країни поет створює також через образ найдорожчого її куточка — Донеччини. Цьому краєві, де народився Сосюра, він шле «слова безмірної любові». «Кожний камінець» своєї маленької батьківщини, її «билину кожну» оспівує автор у вірші «Як я люблю тебе, мій краю вугляний».
Лише тут, у рідному куточку він плаче й сміється від щастя, саме тут набирає джерельної сили для своїх найкращих пісень. І цьому краєві, як і всій великій Україні, зі щирістю і любов'ю бажає:
Цвіти, сіяй, грими! Чаруй життя красою
і прокладай нову, іще не знану путь!

Отже, у своїх творах поет Володимир Сосюра висловлював власну синовню любов до України, але поетична довершеність його віршів, непідробна щирість і схвильованість закликають усіх нас любити рідну землю, шанувати свій народ, бути відкритими, добрими, чесними, робити лише добрі вчинки на користь своїм рідним, друзям, усім людям, на користь рідної Батьківщини. Лише так можна прославити своє ім'я та свою Вітчизну у віках. Так, як прославив її наш великий поет Володимир Сосюра.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар