Поезія Анни Ахматової

Я хочу розповісти про Анну Ахматову, мою улюблену російську поетесу. Поезія цієї надзвичайної людини заворожує своєю простотою і свободою. Твори Ахматової не залишають байдужим нікого, хто хоч колись чув або читав їх.

Майстерність Ахматової була визнана майже відразу ж після виходу її першої поетичної збірки «Вечір». А надруковані через два роки після цього «Чотки» ще більше підтвердили незвичайний талант поетеси. А. Ахматова у своїх віршах постає в безкінечній розмаїтості жіночих доль: коханки і дружини, вдови і матері, жінки, яка зраджувала і яку за-лишали. Твори Ахматової є складною історією жіночого характеру непростої епохи. Самев 1921 році, у драматичну пору свого і громадського життя, Ахматова написала вражаючої сили рядки:

Все расхищено, предано, продано,

Черной смерти мелькало крыло,

Все голодной тоской изглодано,

Отчего же нам стало светло?

У поезії Ахматової присутні як революційні мотиви, так і традиційні, характерні для російської класики. Проте, я хочу зупинитися на тій поезії, основним нервом, ідеєю і принципом якої є любов. В одному із своїх віршів Ахматова називала любов «пятым временем года». Любов одержує додаткову гостроту, коли проявляється у граничному кризовому вираженні — на зльоті або у падінні, першій зустрічі або розриві, смертельній небезпеці або смертельній тузі. Тому Ахматова і тяжіє до ліричної новели з несподіваним кінцем психологічного сюжету.

Звичайно її вірш — або початок драми, або тільки її кульмінація, або ще частіше фінал і закінчення. Твори Ахматової несуть особливу стихію любові-жалості:

О нет, я не тебя любила,

Палила сладостным огнем,

Так обьясни,какая сила

В печальном имени твоем.

Це співчуття, співпереживання, в любові-жалості робить багато віршів Ахматової справді народними. У творах поетеси є ще одна любов — до рідної землі, до Вітчизни, до Росії:

Не с теми я, кто бросил землю

На растерзание врагам,

Их грубой лести я не внемлю,

Им песен я своих не дам.

Анна Ахматова прожила довге і складне життя. Незважаючи на те, що її чоловік був розстріляний, а син переходив із в’язниці до заслання, незважаючи на гоніння і бідність, життя її було все ж щасливим, бо становить цілу епоху в поезії нашої країни.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар