Показ козацької любові до України в поемі «Гамалія»

Відомо, що Запорозьке військо завжди обороняло українські землі від нападників. Запорозьких козаків боялися як турки з татарами, так і польські та українські пани. Козаки завжди були на боці простого народу, відстоювали його інтереси, намагалися дістати йому права та свободу. І не раз заради спокою і благополуччя України ризикували козаки власним життям. Про один з таких небезпечних походів розповідається в поемі «Гамалія» талановитого українського поета Тараса Григоровича Шевченка.
Козацьке військо вирушає у морський похід до Цар-городу, аби визволити з тюрми своїх братів-козаків, і щоб помститися за їхні муки туркам:
І Дніпр укрили байдаки,
І заспівали козаки:
І туркені у кишені
Таляри-дукати.
Не кишені трусить,
Ідем різать, палить,
Братів визволяти.

Щира любов до своїх співвітчизників і до України в цілому жене їхні байдаки по розбурханому морю. Для козака була неприйнятною думка про життя у неволі, тому військо козацьке не могло залишити своїх полонених братів помирати у кайданах по турецьких хурдигах:
О милий Боже України!
Не дай пропасти на чужині,
В неволі вольним козакам!
І сором тут, і сором там —
Вставать з чужої домовини,
На суд твій праведний прийти,
В залізахруки принести
І перед всіми у кайданах Стать козакові...

Але не лише козаків брали в полон турки й татари. Хижа орда систематично робила наскоки на українські землі, беручи в полон українців. Старих та малих вони жорстоко вбивали, а молодь гнали на невільницький ринок до Каффи або Стамбула. Найвигідніше було татарам продавати вродливих українських дівчат до гаремів багатіїв, також продавали сильних молодих чоловіків, яких купували на галери. А тому запорозькі козаки часто відвідували невільницькі ринки, визволяючи полонених з шаблею у руках:
Через базари кров тече,
Босфор широкий доливає.
Неначе птахи чорні в гаї,
Козацтво сміливо літає.
Ніхто на світі не втече!

Кипіли люттю й ненавистю до ворога козацькі серця. Змістом свого життя вважали вони захист свого рідного народу, своєї коханої України. Саме це й хотів відобразити в поемі «Гамалія» Тарас Шевченко.

(2)

Ой нема, нема ні вітру, ні хвилі
Із нашої України!...
...ой повій, повій, вітре, через море
Та з Великого Лугу,
Суши наші сльози, заглуши кайдани,
Розвій нашу тугу, —
так співали славні запорозькі козаки, що попали в полон до турецького султана, козаки, що стали героями поеми Тараса Шевченка «Гамалія». Недаремно автор розпочав свою поему з цього плачу за рідною землею, адже ніщо так не любили козаки, як Україну, ніщо так не цінували, як волю...

В основі сюжету поеми Т. Г. Шевченка — морський похід отамана Гамалії з козаками в Стамбул для визволення з неволі своїх побратимів. Але в цьому творі увага автора зосереджена не тільки на лицарських рисах запорожців. Одночасно з оспівуванням мужності і сміливості козаків, їхньої великої відваги і глибокого почуття обов'язку, поет наголошує на почутті великої любові до рідного краю козаків — до України-неньки, заради якої вони і здійснювали свої незабутні подвиги, поза межами якої не уявляли свого життя.
Тому й плачуть полонені козаки в Скутарі, плачуть так, що аж Босфор «затрясся, бо зроду не чув козацького плачу». Плачуть від туги за Батьківщиною, звертаються до рідного моря і вітру, до Великого Лугу, а найбільше — до Бога, просять його, аби не дав їм загинути на чужині:

О милий Боже України!
Не дай пропасти на чужині,
В неволі вольним козакам!
Думка про те, що більше не доведеться побачити рідний край, почути «хрещену мову», рве серце полоненим. Як важко козакам змиритися з думкою, що доведеться померти в чужому краї, та ще й у полоні, постати на «суд праведний» «з чужой домовини». Тому не дрімають навіть козаки в Скутарі, усе чекають своїх побратимів, бо вірять, що не залишать їх помирати в нехристиянській землі.

Тарас Шевченко у своїй поемі не пише про козацьку любов до Батьківщини. Письменник просто ввів у текст твору козацькі невільницькі пісні, які краще за нього передали почуття запорожців до України, відкрили всю їх глибину.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар