Показ соціальної нерівності у драмі «Назар Стодоля»

Т. Г. Шевченко — це найвидатніший український поет, але спробував він себе також у прозі та драмі. Його єдиною драмою є «Назар Стодоля», у якій Шевченко змальовує відому ситуацію, коли батько не дозволяє дочці одружитися з коханим.

Головний герой його драми — козак Назар Стодоля. Шевченко дуже любив і поважав українських козаків і жалкував, що, на жаль, козаччина минула без сліду. Козак у поезії Тараса Григоровича був уособленням мужності, хоробрості, справедливості. Козак завжди чесний з собою та іншими. Це вірний товариш, що ніколи не зрадить і пожертвує усім заради друга. Таким є і Назар Стодоля. Його поважає товариство разом із побратимом Гнатом, що готовий життя віддати за щастя Назара. Стодоля урятував від смерті Хому Кичатого — батька своєї нареченої. Він гордий і щирий: ніколи не клонив він коліна навіть перед гетьманом, але став на коліна перед батьком Галі. Коханая для нього дорожче всього на світі.

Але чому ж за таку людину не хоче віддати сотник Хома свою доньку? Він приймає сватів від старого полковника, а Галі говорить, що вони від Назара.

Справа в тому, що вже у XVII сторіччі, коли відбувалася дія, і в козацтві була соціальна нерівність. На Запорозькій Січі, наприклад, з її демократичними законами поважали не за положення у суспільстві, а за особисті заслуги. Не так вже було в Україні у XVII столітті, коли гетьман став на чолі держави і по всіх містах та селах роз'їхалися сотники, тисяцькі, полковники. Хомі Кичатому дуже хотілося стати тестем полковника. Його мрії розкриваються у монолозі на початку п'єси: «У яких-небудь Черкасах, а може, у самому Чигирині гуляй собі з полковничою булавою! І слава, і почот, і червінці до себе гарбай: все твоє. А пуще всього червінці. Їх люди по духу чують; хоч не показуй, все кланятимуться». Ось що на думці у сотника: багатство, слава, влада. Заради цього він готовий віддати свою кохану дочку за старого, нелюбого полковника, незважаючи на те, що називав Назара сином, що той урятував його від смерті, що обіцяв покійній Галиній матері, що видасть її за Назара.

Таким чином, і серед козаків вже існує соціальна нерівність, коли людина цінується за тією владою і багатством, що вона має. Конфлікт у драмі вирішився тим, що Хома одумався і благословив Галю і Назара. Але дія драми відбувається у XVII сторіччі. А з плином часу українська шляхта не тільки забула про те, що веде своє походження від звичайних козаків, а і запишалася своїм становищем і знати не хотіла тих, хто нижчий за чином, за багатством. А Шевченко побачив початки соціальної нерівності в українському народі ще у XVII столітті.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар