Поривання до волі у вірші І. Франка «Каменярі» (2)

спочатку хочеться зазначити, що Іван Франко був надзвичайно талановитою людиною. Він зміг зробити свій внесок у різноманітні галузі науки й мистецтва. Автор праць з історії і теорії літератури, фольклористики й етнографії, мовознавства, економіки, він був ще й майстром літературного слова. Франко брав активну участь в освітній та пропагандистській діяльності серед народу.

До першої його збірки «З вершин і низин», яка вийшла у 1887 році , увійшли твори високого ідейного і художнього звучання, серед яких відзначалася поезія «Каменярі». Узагалі, Іван Франко займав активну життєву позицію, яка, на мій погляд, відображена у цій поезії. А саме, віра поета в силу пролетаріату, за яким він бачив світле майбутнє.

Образ каменярів алегоричний, бо з ними поет асоціював борців за волю України, за її краще майбутнє. Дія відбувається у сні, де безліч скутих залізними ланцюгами каменярів, серед яких автор бачить і себе, стоять перед величезною гранітною скелею. Їхнє завдання — знести цю скелю, проклавши дорогу:
І всі ми, як один, підняли вгору руки,
І тисяч молотів о камінь загуло,
І в тисячі боки розприскалися штуки
Та відрцвки скали; ми з силою розпуки
Раз по раз гримали о кам'яне чоло.

Образ скелі — це теж своєрідна алегорія — це труднощі й перепони, які стоять на шляху українського народу до вільного, повноцінного розвитку. Поет вірив, що за звичайними робітниками, за простим людом — перемога. За допомогою своєї міці та сили вони зможуть здобути собі щасливе життя:
На шляху поступу ми лиш каменярі.
І всі ми вірили, що своїми руками
Розіб'ємо скалу, роздробимо граніт,
Що кров'ю власною і власними кістками
Твердий змуруємо гостинець, і за нами
Прийде нове життя, добро нове у світ.

Незважаючи на те, що шлях до щастя й справедливості буде надзвичайно тяжким, сповненим страждання й сліз, поет вірить, що народ України прокладе його собі й своїм нащадкам. Адже всіх єднає одна ціль, одне прагнення — покращити життя свого народу, своєї країни:

Отак ми всі йдемо, в одну громаду скуті
Святою думкою, а молоти в руках.
Нехай прокляті ми і світом позабуті!
Ми ломимо скалу, рівняєм правді путі,
І щастя всіх прийде по наших аж кістках.
Поезія' «Каменярі» вразила мене ідейною наповненістю і глибиною змісту.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар