Почуття любові до рідного краю у вірші Б. Лепкого «Видиш, брате мій…»

Богдан Сильвестрович Лепкий створив відому пісню емігрантів «Видиш, брате мій…». Деякий час автор цього твору був невідомий, але нещодавно було доведено, що вірш належить перу Богдана Лепкого, поета-вигнанця.

Видиш, брате мій.

Товаришу мій,

Відлітають сірим шнуром

Журавлі у вирій.

Що може бути найдорожчим за рідний край, Батьківщину? Лише найкращі спогади викликає вона у поета. Саме цей біль, гірку долю емігрантів зображує Лепкий у цій поезії.

Цей твір не залишився без уваги, завдяки композитору К. Стеценку він став популярною піснею українських емігрантів. Таким емігрантом-вигнанцем був і сам автор, він на собі відчув, як гірко жити далеко від рідної країни. Поет відчуває, що нескоро ще потрапить на Батьківщину, може, й помре, не побачивши її:

В чужині умру,

Заки море перелечу…

У цьому творі відчутний образ журавлів, вій проходить через весь вірш. Журавлі символізують щасливий рідний край. Саме тому наприкінці твору Богдан Лепкий показує, як вони все більше віддаляються від нього, як і він віддаляється від України:

Гине, гине в синіх хмарах

Слід по журавлях.

У цьому вірші Богдан Сильвестрович Лепкий майстерно зображує почуття любові до рідного краю і сумну долю емігранта, що має жити так далеко від нього.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар