Богдан Сильвестрович Лепкий створив відому пісню емігрантів «Видиш, брате мій…». Деякий час автор цього твору був невідомий, але нещодавно було доведено, що вірш належить перу Богдана Лепкого, поета-вигнанця.
Видиш, брате мій.
Товаришу мій,
Відлітають сірим шнуром
Журавлі у вирій.
Що може бути найдорожчим за рідний край, Батьківщину? Лише найкращі спогади викликає вона у поета. Саме цей біль, гірку долю емігрантів зображує Лепкий у цій поезії.
Цей твір не залишився без уваги, завдяки композитору К. Стеценку він став популярною піснею українських емігрантів. Таким емігрантом-вигнанцем був і сам автор, він на собі відчув, як гірко жити далеко від рідної країни. Поет відчуває, що нескоро ще потрапить на Батьківщину, може, й помре, не побачивши її:
В чужині умру,
Заки море перелечу…
У цьому творі відчутний образ журавлів, вій проходить через весь вірш. Журавлі символізують щасливий рідний край. Саме тому наприкінці твору Богдан Лепкий показує, як вони все більше віддаляються від нього, як і він віддаляється від України:
Гине, гине в синіх хмарах
Слід по журавлях.
У цьому вірші Богдан Сильвестрович Лепкий майстерно зображує почуття любові до рідного краю і сумну долю емігранта, що має жити так далеко від нього.
