Правда Сонечки Мармеладової (за романом Ф. М. Достоєвського «Злочин і покарання»)

Роман Ф. М. Достоєвського «Злочин і покарання» показує читачеві галерею різноманітних персонажів, які не тільки штовхають Родіона Раскольникова на злочин, але і якимсь чином допомагають головному герою зізнатися у вчиненому, усвідомити необґрунтованість його теорії, яка і стала, на мій погляд, основною причиною злочину. Я думаю, що людиною, яка підштовхнула головного героя до зізнання, допомогла йому воскреснути духовно, є Сонечка Мармеладова.

Це була дівчина років вісімнадцяти, невеликого зросту, худорлява, але досить гарненька блондинка з чудовими блакитними очима. Доля жорстоко і несправедливо обійшлася з нею та її близькими.

По-перше, судячи з усього, Соня втратила матір, а потім і батька; по-друге, бідність змусила її вийти на вулицю заробляти гроші. Але жорстокість долі не зломила її моральний дух. В умовах, здавалося б, що виключають добро і людяність, героїня знаходить вихід, гідний справжньої людини. Її шлях — самопожертва і релігія. Соня спроможна зрозуміти і полегшити страждання будь-кого, направити на шлях істини, усе простити, прийняти на себе чужі страждання. Вона жаліє Катерину Іванівну, називаючи її «дитиною, справедливою», нещасною. Її великодушність проявилася вже тоді, коли рятує вона дітей Катерини Іванівни, жаліє батька, що вмирає на її руках із словами каяття. Ця сцена, як втім, і інші, вселяє повагу і співчуття до дівчини з перших хвилин знайомства з нею. І дивно, що глибину душевних мук Раскольникова призначено розділити Софії Семенівні. Саме їй, а не Порфирію Петровичу Родіон вирішив повідати свою таємницю, тому що відчув, що судити по совісті його може тільки Соня, і суд її буде відрізнятися від суду Порфирія. Він жадав любові, співчуття, людської чуйності, того вищого світла, що спроможне утримати людину в темряві життя. Надії Раскольникова на співчуття і розуміння з боку Соні виправдалися. Ця незвичайна дівчина, яку він назвав «юродивою», дізнавшись про жахливий злочин Родіона, цілує й обіймає його, себе не пам’ятаючи, говорить, що «немає нікого такого нещасного тепер у цілому світі», ніж Раскольников.

І це говорить та, котру бідність сім’ї прирекла на ганьбу і приниження, та, яку називають «дівицею легкої поведінки»! Невже заслуговує такої долі дівчина чуйна і самовіддана, тоді як Лужин, не страждаючи від злиднів, дріб’язковий і підлий? Саме він вважає Соню аморальною дівицею, яка розбещує суспільство. Мабуть, йому ніколи не зрозуміти, що тільки співчуття і бажання допомогти людям, урятувати їх від своєї тяжкої долі пояснюють поведінку героїні. Все її життя — суцільна самопожертва. Силою своєї любові, здатністю самовіддано перетерпіти будь-які муки заради інших дівчина допомагає головному герою перемогти себе і воскреснути. Доля Сонечки переконала Раскольникова в хибності його теорії. Він побачив перед собою не «тремтячу твар», не смиренну жертву обставин, а людину, самопожертва котрої далека від покірності і спрямована на порятунок тих, хто гине, на дієву турботу про ближніх.

Соня, самовіддана у своїй вірності і сім’ї, і коханню, готова розділити долю Раскольникова. Вона щиро вірить, що Раскольников зможе воскреснути для нового життя.

Правда Соні Мармеладової — у вірі в людину, у непохитність добра в її душі, у те, що співчуття, самопожертва, всепрощення і загальна любов спасуть світ.

Схожі записи з категорії Достоєвський Федір

Тема падіння і духовного відродження людини у творах Достоєвського
Барвопис у «портреті» міста в романі Ф. М. Достоєвського «Злочин і покарання»
Значення символічних снів Гриньова в «Капітанській дочці» О. С. Пушкіна і Раскольникова в «Злочині і покаранні» Ф. М. Достоєвського
Викриття злочинного суспільства в романі Ф. М. Достоєвського «Злочин і покарання»
«Бідні люди» у романі Ф. М. Достоєвського «Злочин і покарання»
Ідея Раскольникова і її крах (за романом Ф. М. Достоєвського «Злочин і покарання»)
Крах «недокінченої» ідеї (за романом Ф. М. Достоєвського «Злочин і покарання»)
Принижені й ображені в романі Ф. М. Достоєвського «Злочин і покарання»
«Кроки» Раскольникова до злочину (за романом Ф. М. Достоєвського «Злочин і покарання»)
Злочин і покарання характеристика образу Олени Іванівни

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар