Влітку на клумбах парку море квітів... Восени палають стиглими ягодами шипшина, глід, барбарис, бовваніють зелені ялини, сосни... Уздовж доріг тягнуться вгору тополі, ясени. Більшість будинків оточені високими туями, сріблястими ялинами і чагарниками. І хочеться крикнути: «Не топчіть ногами метеликів!».
Тільки що я прочитала оповідання Рея Бредбері «І гримнув грім». Прочитала й глибоко замислилася...
Герої цього оповідання з повного вигод сучасного на машині часу здійснюють подорож у віддалене минуле. Одна з обов’язкових умов такого переміщення — категорична вимога нічого не торкатися, нічого не намагатися змінити. Один з персонажів чинить, здається, зовсім незначний проступок: він наступає на метелика, і той гине. Начебто нічого не змінюється в навколишньому світі, і життя продовжується. Але після повернення додому, у вихідну точку часу, мандрівники знаходять свій світ зовсім іншим, несхожим на той, що був, — «і гримнув грім».
Фантастика? Красива літературна алегорія? Ні, і ще раз ні. Усе в нашому дуже складному світі взаємозалежне, природа тендітна й ранима, а наслідки грубого, бездумного ставлення до тваринного і рослинного світу можуть бути катастрофічними. Адже планета у нас одна. Одна на всіх землян. Й іншої не буде. От тому і не можна топтати ногами метеликів. Погіршується екологія, що створює загрозу всьому живому на планеті людей. Щорічно на нашій планеті відзначаються два особливих календарних дні: День землі і День навколишнього середовища. Люди в цей день говорять про проблеми екології («Все меньше окружающей природы, /Все больше окружающей среды»). Екологічне сучасне і майбутнє у всіх народів спільне. Зламане незміцніле деревце, витоптані квіти, убита жаба, розкидане сміття, прорив нафтопроводів, вибух газу, промислові викиди, погана вода, яку ми п’ємо, погане повітря, яким ми дихаємо, — усе це начебто дрібниці. За останні тридцять-сорок років на планеті зникло чимало видів тварин і рослин. Кислотні дощі гублять ґрунти, тропічні ліси — «легені» планети — вирубуються зі швидкістю 20 га/хв, забруднюються водоймища, руйнується захисний озоновий прошарок; хвороби, причиною яких є екологічні негаразди, забирають щорічно життя сотен тисяч людей... Кожна держава, кожний житель планети Земля відповідає перед усім людством за збереження природи для теперішнього і майбутніх поколінь.
Світ таємничий і загадковий...
Пригадаймо рядки з відомої повісті Антуана де Сент-Екзюпері: «Куди ви порадите мені відправлятися?» — запитав Маленький принц географа. «Відвідайте планету Земля, — відповів географ. — У неї непогана репутація». Земля — планета тварин і рослин не в меншій мірі, ніж планета людей. І хочеться попередити: «Люди! Бережіть усе живе на Землі!».
