Прислів’я та приказки у романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли…»

Пісня, казка, приказка, мов ті муровані склепи-схованки багато ховали в собі його (народу) сліз, його таємних надій, думок. Панас Мирний
«У кожній роботі велику вагу має не тільки її зміст, а й те, як той зміст вироблено», — писав Панас Мирний, маючи на увазі насамперед літературну творчість. Він був не лише першовідкривачем соціально-психологічної великої прози в українській літературі, а й новатором у питаннях художності. Сам він називав себе «великим пунктатором», тобто таким, що дбав про точність і виразність кожної дрібниці, кожної деталі, кожного слова. Слово зважувалось і за змістом, і за інтонацією, і за його участю в інтонаційному малюнку розповіді.
Роман П. Мирного та І. Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» відзначається багатством прислів'їв та приказок, а в окремих місцях — їх цілі розсипи.
Прислів'ям є назва роману, прислів'ям названо й декілька розділів: «Наука не йде до бука», «Козак — не без щастя, дівка — не без долі», «Старе та поновлене», «Лихо не мовчить». Рясно їх розсипано й по тексту. Ось деякі з них: «Життя — що стерняста нива: не пройдеш, ноги не вколовши», «На людях і смерть красна», «Біда, кажуть, не сама ходить, а з дітками», «Добре, кажуть, дожидати треба, а лихе — само прийде», «Яка земля, такі й люди», «Дарованому коневі в зуби не дивляться», «Що громаді, те й бабі».
Прислів'я у романі — це ті центри, на які опирається чи від яких відштовхується авторська розповідь. Вони завжди до місця і на місці. Щедро насичена ними й мова персонажів, де вони також виступають опорними моментами, незаперечними істинами і часто дають виразну соціальну характеристику тому, хто говорить: «З хама не буде пана» (генеральша); «Покірливе телятко дві матки ссе» (генерал); «Мандрівочка — наша тіточка» (кріпаки). За допомогою прислів'їв та приказок («Кому воля, а кому неволя», «Риба без води, а чоловік без землі гине», «Суха ложка рот дере») характеризуються персонажі, передається художній досвід народу.
Автори роману не лише використовували народну мудрість, а й за її зразком створювали свої афоризми, як-от: «Дожидати страшного, страшніше, ніж його переживати», «Селянин без поля — старець без рук і без ніг», «Злодійкувате життя не по душі самому запеклому злодієві», «Яке життя, таке й товариство», «Робиш, щоб було що їсти, іси, щоб здужав робити», «Учили, щоб бити, били, щоб учили».
Роман П. Мирного та І. Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» засвідчив дальший розвиток і збагачення української літературної мови. Як і їх попередники на літературній ниві, автори роману орієнтувалися на багату лексично, майстерно оброблену протягом сторіч мову усної народної поезії. Та письменники не просто використовують окремі зразки народної мудрості, а її духом проймають весь зміст твору.

Схожі записи з категорії Панас Мирний

Шлях Чіпки від Правдошукача до кримінального злочинця за романом «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (3)
Шлях Чіпки від Правдошукача до кримінального злочинця за романом «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (2)
Проблема вибору в романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (3)
Проблема вибору в романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (2)
Алегоричність назви роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (2)
Ідейне значення жіночих образів у романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
Алегоричність назви роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
Проблема вибору в романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
Вибір подальшого життя в романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
Шлях Чіпки від правдошукача до кримінального злочинця (за романом Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»)

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар