Проблема спокутування боргів минулого у драмі Ф. Дюрренматта «Гостина старої дами»

Можна напевно стверджувати, що немає людини, яка б уважала світ ідеальним, сповненим справедливості й гармонії. Відомий швейцарський драматург Фрідріх Дюрренматт у п'єсі "Гостина старої дами" порушив проблему справедливості і спокутування боргів минулого, проаналізувавши людську психологію.
Справді, хіба часто ми замислюємося над тим, що саме є справедливістю. І чи для всіх вона однакова, чи тільки для одного когось? Героїня п'єси Клер Цаханасян, колись зраджена коханим і зганьблена, осуджена судом містечка Поллена, повертається через сорок років саме по справедливість. Але як вона хоче досягти її? Відповідно до того, чого навчило її суворе життя: "Я даю вам один мільярд і купую собі за нього справедливість". І хоч бургомістр спочатку заперечує, що справедливість купити не можна, Клер переконана: усе можна купити. Отож зрозуміло, що вона жадала справедливості для себе. У своїх намірах вона ігнорує мораль. І на жаль, її наміри підтримують люди, не здатні встояти перед спокусою грошей. Але чи така вже випадкова поява Клер у житті Ілля через багато років. Адже він розуміє, що винен у зраді. Колись він проміняв кохану на гроші, одружившись із дочкою крамаря. Тепер він бачить, як його вчинок ніби виріс до масштабів містечка. І тепер кожен ніби повторює вчинок Ілля, зраджуючи його самого в ім'я грошей. Страшна помста долі. Ілль розуміє, що справа навіть не в тому, що це робить зраджена ним жінка. Це ніби сама доля через багато років нагадала про його гріх і вимагає спокути. Спочатку герой боїться й шукає порятунку. Але потім поступово розуміє: це і є справедливість, яка поза людським судом. І він говорить: "Я зробив із Клер те, чим вона є, а із себе самого те, чим я є, нікчемного гендляра, що докотився до ручки". Не випадково автор вживає дуже влучний прийом: мешканці міста поступово поринають у борги, не усвідомлюючи, що за все слід платити. І в даному випадку спокутою боргів буде злочин. Ілль говорить до бургомістра: "Тепер ви мусите бути моїми суддями. Я скоряюсь вашому вироку, хоч би який він був. Для мене він буде справедливістю; а чим буде для вас - не знаю". Отож проблема спокутування боргів минулого вирішується не тільки через образ Ілля. Вона мислиться набагато ширше. І вирішення цієї проблеми драматург вимагає не тільки від кожного героя, але й від читача.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Вы можете пропустить чтение записи и оставить комментарий. Размещение ссылок запрещено.

Залишити коментар