Проблема вибору в романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (2)

Відомо, що вперше роман братів Рудченків « Хіба ревуть воли, як ясла повні? » був надрукований 1880 року в Женеві. При перевиданні твору в Україні автори змушені були дати йому назву «Пропаща сила», але пізніше роман видавався під первісним заголовком. Пропаща сила — це та сила, яка була закладена в людині природою, але через певні обставини або внаслідок власного вибору не була використана ані на користь собі, ані на користь суспільству. Пропаща сила — занапащена доля багатьох тих, хто не зумів або не схотів розкрити й розвинути свої гарні риси, свій талант або, так і не пристосувавшись до умов життя, звів свої країці якості нанівець.
У центрі роману Панаса Мирного образ Чіпки Ва-рениченка — селянина-бунтаря, невтомного шукача правди, який зрештою зійшов на криву стежку й став тією самою «пропащою силою». Цікаво простежити життєвий шлях цього героя і дійти висновків, де і чому він втратив свої гарні якості (бо ж у кожної людини вони є) та зробив такий вибір.
Як здається самому Чіпці, доля його — це суцільна низка трагічних подій, і лише іноді морок нещасть прорізає промінь надії, проте, нажаль-, тільки для того, щоб, згаснувши, зробити той морок іще чорнішим.
Важким було дитинство Чіпки: він був «безбатченком» та й матері своєї майже ніколине бачив, бо вона весь час тяжко працювала. Проте любила його бабуся, був його утішником і дід Улас. Але то було недовго. З найперших років свого життя маленький Чіпка зазнавав страждань: його родина жила в безпросвітних злиднях; через те, що він був «безбатченком», не склалися його стосунки з дітьми, які його весь час ображали, проганяли. Але ще змалку Чіпка проявляв високу цікавість до всього, жагу до знаходження правди. Так, одного разу Чіпка пішов на службу до діда Бородая, але через те, що був не дуже слухняним хлопцем, дід його побив. Чіпка дуже обурився, вважав, що це несправедливо, тому помстився, підпаливши дідову хату. Дід його вигнав, а Чіпка поніс у серці гірке почуття ненависті до долі, що поділила людей на хазяїна й робітника. Так, з самого дитинства Чіпка пізнав усі гіркоти селянського тогочасного життя.
Трагедією для Чіпки-підлітка стала смерть бабусі. Він втратив ту єдину духовну опору, що була у його житті. Здавалось, що й саме життя для нього закінчилося. Та ні, доля виявилася милосердною і дала їм з матір'ю клаптик землі. Зажили вони краще. Потім Чіпка зустрів свою «польову царівну» і покохав усім серцем. Кохання, завжди возвеличує людину, змушує дивитися на світ зовсім іншими очима. Окрилений своїм щирим почуттям, Чіпка був готовий пробачити людям усі образи, усі кривди, був готовий любити весь світ. Це були найщасливіші миттєвості в житті Чіпки. Але доля весь час готувала для Варениченка нові випробування.

Перший важкий удар, що вказав йому криву стежину, відбувся тоді, коли раптом перервалося його щагіливе господарювання. Землю забрали, натомість в душі Чіпки оселилися розпач і горе. Він пішов шукати справедливості, але не знайшов, бо якщо хоче заново володіти землею, повинен платити. Тоді й познайомився Чіпка з Порохом, який уперше дав йому випити горілки. Чіпці це сподобалось. Далі він зблизився з компанією Лушні, Пацюка, Мотні, які сенс свого життя вбачали в постійномуоіияцтві. У результаті цієї дружби Чіпка залишився майже голий і босий. Усі люди для нього стали запеклими ворогами, а горілка — єдиними ліками від розчарування. Здавалось, усе людське залишило хлопця. І Чіпка стає на шлях «легкого яіїиття », на шлях розбою і грабіжництва, на слизьку дорогу злочину.

Але світиться ще вогник людяності в серці Чіпки. Зміг він все-таки піднятися ще один раз. Одружився. Був обраний членом управи. Мріяв про те, як служитиме людям, як добро їм буде нести, і про старе зовсім забув. Та знову не судилося. Брехливе, продажне середовище не для чесної людини. І Чіпку підступно виводять з членів управи. Це була остання крапля, і Чіпка Варениченко знову опинився на шляху пияцтва і злодійства, розчарувавшись у цьому житті, остаточно скорившись «пропащій силі», бо був переконаний, що «панська правда» гірша за крадіжки і розбій. Так і не знайшовши справедливості, Чіпка почав мстити наосліп. Проте грабунки і вбивства звели його протест нанівець, а кров загублених людей страшним тавром лежала на ньому. Чіпка перетворився з правдошукача на кримінального злочинця, бо обрав шлях боротьби, але не розумів, що боротись за правду треба тільки правдою, — неправда щастя не приносить.

Як ми бачимо, у головного героя були шанси стати порядною, чесною людиною, він мав гарні якості, мав і чесні наміри, але найблагородніші пориви, що було закладено природою в Чіпку Варениченко, перекреслив злочин. Невміння знайти правильний шлях боротьби проти кривдників, «кривава стежка» бунтарства перетворили Чіпку на «пропащу силу». Зло виступило сильнішим за добро в житті Чіпки, і тому його вибір — «моральне падіння». Він підкорився, пустив життя на самоплив, завдаючи шкоди рідним і оточуючим. Але ж і самого його за це жорстоко покарано!
Так чи інакше перед проблемою вибору опиняються й інші герої твору — Максим і Явдоха, Мотря, Гриць-ко, Христя, Галя й інші. Батько Галі Максим та його дружина Явдоха свого часу зробили такий самий життєвий вибір, як і Чіпка, проте Галя — дружина Чіпки — хоч і була «розбишацькою дочкою», випестувала у своїй душі кращі риси: вона ценавиділа крадене багатство, засуджувала своїх батьків, намагалася й Чіпку повернути на шлях добра й правди. На жаль, вона була безвольною і слабохарактерною, тому, усвідомивши, що її зусилля марні, Галя наклала на себе руки. Грицько, такий же сирота і бідняк, як і Чіпка, зумів заробити грошей, купив землю й чесно господарював на ній. Він, звичайно, був не такий сміливий і рішучий, як Чіпка, переймався переважно своїми власними проблемами й інтересами, але ж не пішов хибним шляхом. Грицько став хазяїном, а сирота Христя знайшла поряд з ним своє щастя, навчившись переконувати й виховувати свого чоловіка.

Отже, проблема вибору життєвого шляху, яка не раз поставала у творах української і світової літератури, може вирішуватися різними шляхами. У романі Панаса Мирного ця проблема стоїть особливо гостро, адже майже всі герої цього твору постійно опиняються в умовах, коли вони повинні вибирати між діаметрально протилежним — чесною, хоч і небагатою долею хлібороба і достатком, досягнутим ціною злочину, між спокійним родинним життям і злодійкуватими товариша-ми-п'яницями. І який шлях обрати — особиста справа кожного.

Схожі записи з категорії Панас Мирний

Шлях Чіпки від Правдошукача до кримінального злочинця за романом «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (3)
Шлях Чіпки від Правдошукача до кримінального злочинця за романом «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (2)
Проблема вибору в романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (3)
Алегоричність назви роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (2)
Ідейне значення жіночих образів у романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
Алегоричність назви роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
Проблема вибору в романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
Вибір подальшого життя в романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
Шлях Чіпки від правдошукача до кримінального злочинця (за романом Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»)
Ідейне значення жіночих образів у романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар