Проблема вірності та зради в повісті І. Франка «Захар Беркут» (3)

У повісті «Захар Беркут» Франко звертається до мотиву вірності й зради. Багато відомих українських письменників розробляли цю тему, по-своєму трактуючи й передаючи її.
Іван Якович у своєму творі теж розглянув тему вірності та зради Батьківщині. У цьому творі автор протиставляє простий народ Тухольщини і заможного, владного боярина Тугара Вовка.

Тухольська громада здатна покласти життя, аби врятувати свою землю від нападників — татаро-мон-гольського війська. Вони бунтують проти Тугар Вовка, адже він забрав у них громадський ліс і полонину. Боярину складно заспокоїти людей, і він вирішує об'єднатись із монголами, аби вони покарали непокірних: «Що, мене се обходить, хто вони і які вони?... А нехай вони собі будуть і самі злі духи, щоб тільки помогли мені!»

У той час, коли люди ризикують своїм життям у битві з ворогом, зрадник Тугар Вовк іде на все, аби досягти влади над тухольцями. Але ніхто не боїться його, а лише зневажають. Саме так говорить Тугару Вовку мужній і сильний воїн Максим Беркут: «Великої сили великого Чінгісхана ми не лякаємось. Вона може нас зробити трупами, але не зробить нас рабами. А тебе, боярине, вся сила великого Чінгісхана не зробить уже ані вольним, ані чесним чоловіком!»
Під час бою Тугар Вовк виявив себе не лише зрадником, але й надзвичайно жорстоким по відношенню до тухольців. У його серці немає місця ні жалості, ні людяності, адже він продав найдорожче, що в нього було — людську гідність і чесність.

Перемогли тухольці і монголів, і Тугара Вовка, перемогла щира вірність над підступною зрадою. Хочеться, щоб так було завжди.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар