Протест проти кріпосницького гніту в повісті «Микола Джеря» II варіант

Завжди існувала нерівність: бідні — багаті. А до скасування кріпацтва жили кріпаки гірше за худобу. Люди не мали права вільно пересуватись, не могли одружитись без дозволу панів. Пан Нимидори не дозволяв їй одружитись, бо у нього тоді залишалося замало кріпаків. Молодят врятувала лише щаслива випадковість — хлопець і дівчина одружились і переїхали в село, де жила Нимидора. Микола не може терпіти більше знущань і підмовляє селян не йти на лан, а жати своє жито. За це усіх висікли. Потім ще й осавул вдарив Нимидору за те, що вона не вийшла на роботу. Мене розсмішило, коли осавулиху провели через село із вкраденим нею салом на шиї! Ще й з музиками! Але я не підтримую того, що вони підпалили панський тік. Я вважаю, що не можна боротися з несправедливістю таким чином. Бо це ставить їх на одну сходинку зі злодіями. Але є і таке, що «з вовками жити, по-вовчи вити»... Мені більше подобається, коли Микола майже у вічі Бжозовському і хазяїну цукроварень Бродовському говорить все, що він про них думає. Може це не такий ефективний спосіб, на відміну від силового, але це говорить про ріст свідомості людей.

Я вважаю, що такий протест є вагомим. Микола висловлює гнобителям свою думку, до неї прислуховуються прості робітники. Люди розуміють, що їх обдурюють, але вони ще не доросли до усвідомлення, що треба боротись. Не просто терпіти чи десь тихенько про це розмовляти, а голосно сказати: «Ви гнобителі!» Я вважаю, що Микола Джеря був дуже прогресивною для свого часу людиною.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар