Провідні мотиви циклу віршів «В казематі»

Неласкава доля Тараса Шевченка подібна до долі України. Однак, незважаючи на муки і переслідування, із серця поета виринали слова: «Караюсь, мучусь, але не каюсь». Перебуваючи в Орській фортеці, Тарас Шевченко створив 13 віршів, які потім об'єднав у цикл «В казематі». Майже всі поезії, що увійшли до цього циклу, пройняті мінорним настроєм, таким чином, цикл відображає духовний стан ув'язненого поета.

Своєрідним заспівом, ліричною увертюрою до циклу є поезія «Згадайте, братія моя...». У цьому вірші започатковано мотив самотності ліричного героя, який близький особі автора. Самотність його викликана ув'язненням і перебуванням на засланні. Герой відчуває гостру потребу у духовному спілкуванні, тому звертається до «братії» — членів Кирило-Мефодіївського товариства. У цій поезії окреслюється і мотив любові до України, який зазнає варіацію в інших поезіях циклу.

Майже в усіх віршах циклу наявний мотив самотності, яка викликана різними причинами. Це і самотність дівчини-сироти, якій ні до кого притулитися, в поезії «Ой одная, одна», і самотність, що викликана розлукою або нерозділеним коханням; цікавою є й інтерпретація у творі «За байраком байрак», герой якого, самотній козак, не має спокою у могилі, бо за життя був причетний до братовбивства.

У деяких творах поєднано мотиви самотності і смерті. Наприклад, у поезії «Чого ти ходиш на могилу» самотня мати вічно дожидає дочку, яка страждає через смерть коханого. Поєднані ці мотиви і у поезії «Ой три шляхи широкії». У вірші «Косар» мотив смерті набуває філософського осмислення.

У циклі простежуються також мотиви окраденої долі і пустоти. Пустує, сумує оселя, яку покинула нерадива донька заради розкошу, нарікає на вкрадену долю каліка-москаль, повернувшись у село, де його вже ніхто не чекає. Злилися в циклі особисті переживання поета із стражданнями рідного народу. Чуже горе сприймається як своє.

У вірші «М. Костомарову» ліричний герой переймається болем іншої людини. Як вже було зазначено, у циклі наявний мотив любові до України; роздуми над її долею відображені у поезії «Мені однаково». Цей вірш можна умовно розділити на дві частини. У першій спостерігаємо самозречення ліричного героя, його нехтування своєю долею, у другій — виявляється його небайдужість до долі Батьківщини.

Мотив любові до України наявний у багатьох віршах, але звучить він у мінорному ладі. Виділяється своєю тональністю із всього циклу поезія «Садок вишневий коло хати», в якій змальовується сільське життя на лоні прекрасної української природи. Атмосфера спокою, щасливого родинного життя ллється з цього вірша, що має ознаки ідилії. В останній поезії циклу, що адресована сучасникам автора, лунає мотив патріотизму і любові до вітчизни. У циклі, таким чином, використано прийом обрамлення, що надав смислової єдності і завершеності усьому циклу. ...Волі прагнуло єство митця. Волі не тільки для себе, але й для України, від якої його було силоміць відірвано, чиєю долею він журився, про яку так натхненно писав.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар