Реальна фантастичність в романі Г. Г. Маркеса «Сто років самоти»

Фантастичне й реальне в його книжках перемішані, сплавлені одне з одним.

Д. Затонський

Габріель Гарсіа Маркес — латиноамериканський колумбійський письменник. Ім'я письменника запам'ятовується досить легко — воно є милозвучним і вишуканим. Варто сказати, що так само віртуозно звучать і інші назви — Латинська Америка, Колумбія, Аракатака... Навіть не читаючи книжок Габріеля Гарсіа Маркеса, можна сказати, що у цього письменника має бути щось незвичайне в стилі, у житті, у творчості. «Магічний реалізм» — ось основний елемент творчості Маркеса. І справді, щось магічне є в усьому, що пов'язане з ним. Магія оточувала письменника з дитинства. Як і кожен із нас, у дитинстві він слухав казки, легенди, які розповідала йому бабуся. Малого зачаровував світ фантастики, де люди могли літати, як птахи, де вони могли перемагати волохатих чудовиськ і величезних зміїв. Хіба це казка? Ні — це реальність! Письменник напише про це пізніше: «слід розповідати про все так, як розповідали мої бабуся і дідусь», тобто, треба самому вірити в те, що говориш, і тоді це буде цікаво іншим. Габріель Гарсіа Маркес вірив, що наш світ — це світ, у якому реальне поєднане з фантастичним. Людям потрібно тільки не закривати очі на те, що існує довкола. Адже наші вимисли не такі вже й вимисли — це наше життя.

Мене вразило відкриття, яке прийшло до мене після прочитання слів Маркеса, які він сказав при врученні йому Нобелівської премії. Смисл їх у тому, що письменники завжди створювали щось неймовірне, фантастичне. Проходив час — і фантастика ставала реальністю. Так от, Маркес пропонує створювати позитивну фантастику, «де ніхто не вирішуватиме за інших, як їм умирати, де пануватиме істинна любов і уможливиться щастя». Справді, наші позитивні думки акумулюються та створюють позитив, а страхіття породжують негатив.

У романі «Сто років самоти» показані шість поколінь роду Буендіа. Здається, історія має бути захоплюючою. Хосе Аркадіо Буендіа стає засновником роду. Він у селищі користується повагою, будинок його наповнений сонцем і світлом. Він тягнеться до прогресу, тому всі «фокуси» циганів його так цікавлять. У той же час він страшенно самотній. Ця риса стане визначальною для усіх Буендіа. Письменник наділяє різних своїх героїв не тільки однаковими рисами характеру, але й однаковими іменами. Імена Хосе Аркадіо та Ауреліано зустрічаються найчастіше. У родині кожен носить на собі відтінок самотності, але відлюдкуватість кожного виникла не одразу, а в ході життя з різних причин. Над родом висить прокляття. Хосе Аркадіо намагається розшифрувати давній манускрипт, який йому дістався від цигана Мелькіадеса. Циган помирає, але Хосе Аркадіо продовжує з ним спілкуватися, бо той ніби воскресає й поселяється в домі Буендіа. Та й після смерті самого старійшини роду з ним продовжує спілкуватися дружина Урсула - для неї він так і залишився сидіти під деревом, де помер, і сюди вона приходить, щоб поговорити з чоловіком про домашні справи. Для цих людей не існує різниці в словах «життя» і «смерть». Для них ніщо нікуди не зникає, а живі й мертві живуть в єдиному світі. По вулицях розгулюють привиди, місцеві мешканці бояться «похмурого міста», багатоголового дракона, якого викликали на розправу з бунтівниками. Де тут реальність і де тут казка? Чарівні дороги приводять циганів у Макондо, такими ж казковими є дороги полковника Ауреліано, який шукає для себе найкрасивішу жінку на світі. Або ось Амаранта — вона намагається відтягнути термін смерті. Якось до неї прийшла жінка в синьому платті та наказала їй шити саван. Це сама смерть прийшла, але так звичайно вбрана. Наказ порушувати не можна, але людина — хитре створіння. Амаранта шиє, але не спішить — роботу можна зробити за тиждень, за рік, а можна й розтягти на довгі роки... Не всі казки, віщування стають правдою. Так, Ауреліано Хосе на картах випало сімейне щастя, шестеро дітей і довге щасливе життя, а замість усього цього — куля в груди. «Ця куля, певне, погано розбиралася у віщуваннях карт», — сміється письменник.

Який висновок можна зробити, прочитавши роман «Сто років самоти»? У першу чергу, мені здається, автор хоче сказати людям, що не потрібно бути гордими й злими. За свої погані справи люди будуть покарані. Можливо, все є фатальним і нічого змінити не можна — адже у манускрипті було написано про останніх із роду Буендіа: у Амаранти Урсули та Ауреліано Бабілонья народиться дитина з свинячим хвостиком. Це й буде кінцем роду. Фатум не об'їдеш на коні. А може, й не так? Адже не завжди віщування справджувалися. Думаю, якщо б люди виправилися, не чинили зла, поводилися по-людськи, то й доля їхня в загадковому манускрипті була б змінена. Бо, наприклад, Ауреліано Другий символізує собою зажерливу свиноподібність. Наввипередки зі Слонихою він доводить свою ненаситність: «кожен випив соку з п'ятдесяти апельсинів, вісім літрів кави і тридцять яєць». Люди обміліли. їхні прагнення зводяться до прагнень тварин. Не більше того. А для таких людей не може бути майбутнього. Рід має померти, перевестися, бо нічого морального не приніс із собою в цей світ. Маркес звертає нашу увагу на те, що люди мають бути духовно вищими істотами, ніж тварини. Якщо ж вони цього не роблять, то вони приречені на самотність і на виродження.

За магічністю, фантастикою у Маркеса приховані речі, які нагадують про моральне обличчя людини, про те, що людина відповідальна за усі свої вчинки, а в разі негідного життя варто чекати покарання. Письменник «відмовляється прийняти кінець людини» і кличе нас творити щастя власними руками, добрими справами та багатою уявою. Щедра й гуманна фантастика подарує нам таке ж щедре й гуманне життя. Казка стане реальністю, але потрібно придумати гарну казку — так я розумію Маркеса.

Схожі записи з категорії Маркес

Казка і міф у романі Габріеля Гарсіа Маркеса «Сто років самотності»
Життєстверджуюча сила роману «Сто років самотності» (за твором Габріеля Гарсіа Маркеса «Сто років самотності»)
Філософсько-етичний сенс зустрічі янгола з людьми (за новелою Ґ. Маркеса «Стариган із крилами»)
Тест на людяність (за новелою Г. Маркеса «Стариган із крилани»)
Родовий міф Буендіа як попередження людству (за романом Г. Г. Маркеса «Сто років самотності»)
Можливо, янголи поряд… (за оповіданням Г. Маркеса «Стариган з крилами»)
Життя як сон (за романом Габріеля Гарсіа Маркеса «Сто років самоти»)
Філософсько-етичний сенс зустрічі янгола з людьми в оповіданні Габріеля Гарсіа Маркеса «Стариган із крилами»
Філософсько-етичний сенс зустрічі янгола з людьми
Проблематика та система образів роману Г. Г. Маркеса «Сто років самотності»

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар