Роль пісні в п’єсі «Наталка Полтавка» II варіант

«Наталку Полтавку» І. Котляревського називають «праматір'ю українського театру». Справді, саме з цього твору починається наша драматургія, саме ця полтавська дівчина відкрила галерею образів прекрасних українок, якими так захоплювався цілий світ. Важко знайти твір, який мав би таке довге і щасливе життя. Мабуть, немає в Україні театру, де б не зверталися до цієї п'єси. Усе в ній приваблює: і чудова мова, і виразні діалоги, і зворушлива історія кохання... Та є ще одна причина величезної популярності «Наталки Полтавки» — мелодійні пісні, створені видатним українським композитором М. В. Лисенком. Завдяки чарівній музиці «Наталка Полтавка» стала улюбленою оперою, яку хочеться не лише дивитися, а ще й слухати й насолоджуватися.

Роль пісень у драмі І. Котляревського надзвичайно важлива. По-перше, вони створені на основі народних, що забезпечило п'єсі неповторну атмосферу, задушевну й урочисту, веселу і серйозну. Не можуть не зворушити пісня Наталки «Віють вітри» і пісня Петра «Сонце низенько». А як люблять у народі дотепну пісню виборного «Ой під вишнею, під черешнею»!

Та головне, що всі пісні тісно пов'язані з образами героїв, допомагають їм висловити свої почуття, розкрити свій характер.

Віють вітри,, віють буйні, аж дерева гнуться. О, як болить моє серце, а сльози не ллються, — співає Наталка, розповідаючи свою сумну історію, ділиться своїм горем і надією побачити милого. А в кінці п'єси, дочекавшись Петра, Наталка сяє радістю, тепер її пісня бадьора й оптимістична:

Я з Петром своїм щаслива,

І весела, і жартлива.

Я Петра люблю душею,

Він один владіє нею.

Пісня стала своєрідним дзеркалом характеру возного. Досить послухати «Всякому городу нрав і права», щоб зрозуміти цю людину, її життєву філософію: Всякий, хто вище, то нижчого гне, — Дужий безсильного давить і жме, Бідний багатого певний слуга, Кориться, гнеться пред ним, як дуга.

Нечесний, підступний возний виправдовує свої ганебні вчинки в ставленні до інших людей нібито незмінним законом: «Хто ж єсть на світі, щоб був без гріха?..»

І зовсім інші ідеали в Петра й Миколи. Вони шанують правду, вірність, цінують мужність і стійкість. Саме про це пісня Миколи про Ворсклу, в якій прославляється козацька доблесть у боротьбі з ворогами рідного краю.

І. П. Котляревський недаремно вважається «батьком української літератури». Він усе робив першим: звернувся до живої народної мови, відтворив український національний побут, оспівав душевну красу простої людини-трудівника, висміяв лицемірство, підступність і безсердечність панства. А в «Наталці Полтавці» письменник вперше так широко використав народно-пісенне багатство українців. Пісні героїв п'єси сповнені краси й ніжності, мудрості й мелодійності. Саме ці риси притаманні українському народові, чиє безсмертя стверджував своїми творами І. П. Котляревський.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар