Роль рідної мови в житті і діяльності народу (за поезією «Мова») II варіант

На долю нашої рідної мови випало багато страждань. Її споконвіку плюндрували, намагалися стерти з лиця землі.

М. Рильський у вірші «Рідна мова» описав багатостраждальне становище української мови за часів царизму:

Цареві блазні і кати,

Раби на розум і на вдачу,

В ярмо хотіли запрягти

Її, як дух степів гарячу,

І осліпити, й повести

На чорні торжища незрячу...

Мова — це «вишнева ніжність пелюстків», «гул століть», «шум віків», «життя духовного основа». Мова — це наша історія, без знання якої неможливе духовне життя народу. Мова людини визначає її культуру, тому турбота про чистоту і культуру рідного слова є турботою про культурний розвиток людини.

Багатство і красу рідного слова розкриває і вірш «Мова». Поет оспівує багату синоніміку нашої мови:

Є у ній хурделиця, віхола, завія,

Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль.

Він дякує мові за те, що помагала у боротьбі проти супостата, сподівається, що завдяки її розвитку наші нащадки будуть знати, як жили їх попередники.

На мою думку, мова — це духовне надбання людства. Вона зберігає знання людини, стимулює нас до нових відкриттів і моральних пошуків. Ми маємо любити нашу безцінну мову, плекати її, боротися за її чистоту, спілкуватися нею.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар