Роль вчителя в житті Миколки (за оповіданням «Школяр») І варіант

Справді говорять: «Злидні родять незгоди». Так сталося і в родині Миколки. Через нестатки хлопчику прийшлося кинути навчання і стати поводирем старця: «... коло порога старець сивий стоїть, руку простягає. Коло грубки хлопчик-поводир треться, теплого місця шукає, обірваний такий та труситься так. Придивляється вчитель до хлопчика... По знаку щось: чубок кучерями, щічки кругленькі...»

Так, це був Миколка. Хлопчик, який мріяв про навчання, майбутнє, в якому буде місце книжкам, музиці, затишку.. Але, на жаль, надії хлопчика не справдилися. Чоботи, які подарував учитель Миколці, не змінили його життя. Але скільки було радості в очах хлопчика, скільки сподівань... Адже вчитель подарував не просто взуття, а надію на інше майбутнє, яке йому не судилося: «Двері в світлицю одхилені були. Стіл видно, розгорнуту книжку, скрипку, картини... Глянув Миколка... заплакав...» Це були не просто дитячі сльози, це була величезна туга за життям, яке є для бідного хлопчика недосяжним без освіти. Недарма говорять: «Знання робить життя красним».

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар