Роздуми поета над своїм майбутнім (за баладою «Човен») III варіант

Є. Гребінка — це талановитий байкар, поет та прозаїк. Поряд із жанром байки письменник вводить в українську літературу романтичний жанр: романси, пісні та поетичні роздуми. Захоплення фольклором, звернення до пісенної лексики, елегійний смуток — це характерні риси поезії Є. Гребінки.

Вірш «Човен» — це роздуми поета над своїм майбутнім і взагалі над людським життям. Життя зі своїми труднощами та негараздами уподібнюється до бурхливого моря, над яким сунуться хмари та гуркотять громи. Образ човна репрезентує людину, яка опиняється одна серед хвиль життя і намагається не піти на дно у цьому вихорі:

І грає, і піниться синєє море.

Хтось човен на море пустив,

Бурхнув він по хвилі, ниряє на волі,

Од берега геть покотив...

Ліричний герой роздумує над тим, що човен може не витримати бурі і розсипатися на тріски. Його страшить світ, він боїться поринути у нього, але приходить до висновку, що «не можна ж вік цілий пробути з собою одним». Ліричний герой готовий до труднощів, він передчуває, що «недоля і лютеє горе» пограються з його човном.

У вірші чуємо тугу за втраченим світом дитинства, безтурботності, юності, світу мрій та щастя. Це — поетична медитація автора щодо його майбутнього. Труднощі обіцяє йому майбуття, але він розуміє, що життя — це бурхливе море, яке може приховувати і страшні небезпеки, і великі пригоди.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар