Роздуми про сутність людського життя в поезії «Журба»

Працюючи в Чернігові, Леонід Глібов часто виїжджав за місто помилуватися мальовничими краєвидами рідного краю. Подобалося йому дивитися на зелені луки, на тиху річечку Снов, на безкрає небо, на похилені верби. Серце поета радувала зелень, що буяла навколо нього. Але уважне око не могло не помітити, що де-не-де навіть навесні трапляються побляклі листочки. Одного разу ці малопомітні побляклі листочки нагадали митцеві перше сиве волосся, що іноді з'являється навіть у молодості, нагадуючи про швидкоплинність людського життя, про те, що молодість не буде тривати вічно... Мабуть, саме під час такої прогулянки за місто, під час таких роздумів поета про скоромину-щіст{> молодості і народився вірш «Журба». Слова цієї поезії ніби вилилися із серця, виспівані душею, вони торкаються найпотаємніших струн душі кожного читала, огортаючи його легким сумом.

У поезії «Журба» Леонід Глібов висловив свої роздуми про сутність людського життя, відтворив свої почуття з приводу цих роздумів. Застосувавши прийом паралелізму, автор ніби порівняв себе з вербами, які журяться,
Що пройде любе літечко.
Повіють холода,
Осиплеться їх листячко —
І понесе вода.

Так і Леонід Глібов журиться, що його життєва весна, його молодість проходить, і, на відміну від весняної пори, вона ніколи не вернеться, ніколи він знову не буде молодим. Його сум незрівнянно глибший, ніж сум всієї природи, яка журиться за весною, бо пройде рік — і знову природа одягнеться в свої чарівні шати, зацвіте, забуяє силою і молодістю.
Поет постає перед читачем великим життєлюбом, але він усвідомлює, що найщасливіші роки в житті людини — це її молоді роки, коли вона сильна і здорова, сповнена мрій і поривань. Тому й каже автор:
Ой річечко, голубонько!
Як хвилечки твої —
Пробігли дні щасливії
І радості мої!

Легкою журбою огорнув мене цей вірш, нагадав, що слід цінувати життя, молодість, здоров'я, цінувати все, що є навкруги — і зелені гаї, і сині річечки, і високі гори, і безкрає небо, і сумні верби, і спів пташок, цінувати кожну хвилину життя.

(2)

Поетична спадщина Леоніда Глібова невелика, але значна. Ті нечисленні ліричні поезії, які написав автор у 50-х роках XIX ст., стали народними піснями, що полюбляють і в наш час. Найбільший інтерес становлять твори пісенно-романтичного характеру, серед яких чільне місце займає поезія «Журба».
Треба сказати, що поезія наскрізь пройнята особистістю автора, хоч і витримана цілком у стилі народної пісні. У цьому творі поет висловив свої думки з приводу сутності людського життя, своє ставлення до дійсності. Починається поезія ідилічною картиною природи, яка квітне й радіє життю:
Стоїть гора високая,
Попід горою гай,
Зелений гай, густесенький.
Неначе справді рай.
Під гаєм в'ється річенька:
Як скло вона блищить;
Долиною зеленою
Кудись вона біжить.

Здається, що так буде завжди. Але читаючи далі, я помічаю якусь стурбованість, яка з'являється в наступних рядках поезії:
Край берега, у затишку
Прив'язані човни;
А три верби схилилися.
Мов журяться вони, —
Що пройде любе літечко.
Повіють холода,
Осиплеться їх листячко —
І понесе вода.

Отже, не завжди буде літо, не завжди буде тепло й сонячно. Колись усе минеться, зникне, як опале листя. І ось нарешті поет виходить з тіні й відкриває читачеві свою точку зору щодо людського існування. Ой річечко, голубонько! Як хвилечки твої — Пробігли дні щасливії І радості мої! До тебе, моя річенько. Ще вернеться весна; А молодість... не вернеться — Не вернеться вона!..

Мені здається, що цими рядками поет хотів наголосити на тому, що життя дається один раз і треба прожити його так, щоб потім не жалкувати за марно минулими літами. І якщо у природі все повторюється знову, проходячи певне коло циклів, то людське життя вже не повернещ назад. Але найбільше поет сумує за втраченою молодістю, яка повільно, але невпинно зникає:
Як хороше, як весело
На білім світі жить!..
Чого ж у мене серденько
І мліє, і болить?
Отже, поезія «Журба» відбиває щиру тугу й жаль поета через те, що людське життя досить швидкоплинне й ефемёрне, а тому треба цінувати кожен свій день.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар