Розкрийте своєрідність ренесансного сприйняття кохання в сонетах Вільяма Шекспіра (на прикладі вивчених творів).

Епоха Ренесансу позначена поверненням у мистецтво оспівування земного кохання, після кількох століть панування в культурі Європи лише божественного та небесного. Основний постулат Ренесансу – кожна людина має право на щастя, має право насолоджуватися земним життя, тілесним коханням.

Образ коханої в сонетах Шекспіра – це звичайна жінка, зовсім не ангельської зовнішності. «І голосу її рівнять не треба /До музики, милішої мені, /Не знаю про ходу богинь із неба, а кроки милої — цілком земні». Але вона для поета найкраща, вона викликає в нього почуття палкі та пристрасні. Право на щастя, право кохати і бути коханими мають звичайні люди, а не тількі обрані – ця думка цілком відповідає Ренесансу.

Шекспір описує в сонетах цілком земне кохання, з мріями продовжити себе в дітях, з ревнощами, з образами за зради, зі стражданнями від довгої розлуки, з насолодою від близкісті з коханою людиною. Навіть у скрутні для кохання хвилини, воно лишається для поета світлим. Кохання Шекспіра – це шлях до щастя та гармонії у житті, причому у земному житті, адже через кохання продовжується рід людський, повторюється краса.
Сонет 25 Шекспіра українською мовою

Нехай комусь від щедрої планети —

Високі титули, гучна хвала.

Таких дарів не дістають поети, —

Мені зоря любов твою дала.

Цвіте, мов соняшник, в красі великій

Улюбленець могутнього царя.

Та куца ласка царського двора —

Щез фаворит невдячного владики.

Військовий вождь, по тисячній звитязі

Лиш раз один розбитий у бою,

В неласку падає, живе в зневазі,

І владу, й честь утративши свою.

Мені ж від зір найбільша честь припала:

Твоя любов, велика і тривала.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар