Щирість почуттів Максима і Мирослави в повісті «Захар Беркут»

Повість Івана Яковича Франка «Захара Беркут» дуже багата на різнотипні мотиви й проблеми. Крім відтворення історичного минулого нашої країни письменник приділяє не меншу увагу почуттям і прагненням героїв.
Перед нами постають образи закоханих Максима та Мирослави. Ці молоді люди відрізняються не лише винятковою мужністю й сміливістю, але й здатністю щиро й вірно кохати. Їх любов неможлива, адже Максим — це простий «мужик», а Мирослава — боярська дочка. Але вони не бояться складних перепон і відверто говорять батьку Мирослави, Тугару Вовку, про свої почуття. «Боярине, віддай за мене доньку свою, котру я люблю дужче свого життя, дужче душі своєї!» — щиро звертається Максим до пихатого боярина.

Звичайно, що така перспектива не влаштовувала заможного Тугар Вовка, він не хоче віддавати свою єдину доньку за простого хлопця. У той же час Мирослава дійсно кохає Максима, не звертаючи уваги на його рід і відсутність великого багатства: «Таточку... клянусь перед онтим ясним сонцем, що сей молодець мусить бути моїм! Сонце, будь свідком!»

Багато проблем стоїть на шляху закоханих і найбільша з них — це зрадництво батька Мирослави, адже тепер молоді люди опинились по різні ворогуючі боки. Але навіть у такій ситуації кохання перемагає. Коли Максим потрапляє в полон, Мирослава намагається визволити його, ризикуючи своїм життям: «Се я сама, та сама Мирослава, що тебе так дуже любить, що радо віддала б життя своє, щоб зробити тебе щасливим!»
У повісті «Захар Беркут» Франко на прикладі образів Максима й Мирослави показав справжню, щиру любов, що своєю могутньою силою здатна подолати будь-які перешкоди.

(2)

У повісті «Захар Беркут» талановитий український письменник Іван Франко розробляє декілька сюжетних ліній. Однією з них є розвиток стосунків між двома молодими людьми: Мирославою — дочкою зрадливого Тугара Вовка, та Максимом, сином славного ватажка тухольців — Захара Беркута. Кохання Мирослави і Максима нагадує ясний сонячний промінь, який сяс у тій темряві, яку несе із собою татаро-монгольське військо, і ніхто й ніщо не може загасити це щире і палке почуття.

Коли Мирослава разом із Тугаром Вовком потрапляє у монгольський табір, вона, на противагу своєму батькові, не може зрадити свій народ, а особливо найдорожчу для неї людину — Максима. Кохання допомагає їй протистояти батькові, робить ЇЇ сильною у боротьбі з ворогами. Заради коханого вона навіть зрікається рідного батька і просить Захара Беркута, аби він став їй за «вітця»: «...Тугар Вовк перестав бути моїм батьком, відколи зрадив свій край... Батьку, будь ти моїм вітцем! Прийми мене за дитину!» Мирослава робить усе можливе, аби врятувати Максима з цупких пазурів Бурунди-бегадира. Вона навіть відважується прийти вночі у ворожий табір, аби побачити Максима, розповісти йому про плани тухольців щодо знищення татаро-монгольського війська. Максим вражений її надзвичайною сміливістю й гостротою розуму. Він навіть починає думати, що Мирослава не звичайна дівчина, а дух священного Сторожа: «Хто ти, і хто прислав тебе сюди з такими вістями? Бо тепер я бачу, що ти не можеш бути-Мирослава, дочка Тугара Вовка. Ні, ти, певно, дух того Сторожа, котрого звуть опікуном Тухлі».

Наприкінці розмови Мирослава пропонує Максимові перевдягтися у її одяг і за допомогою перстня Пети повернутися до батька. Але Максим категорично відмовляється, він краще загине, ніж наражатиме на небезпеку кохану дівчину: «Але ж монголи дізнаються, що ти випустила мене, а тоді не пощадять тебе. О ні, не хочу сього».

Сила кохання цих двох людей допомагає їм подолати всі перешкоди на шляху до спільного щастя, надає їм мужності й сил у важкій боротьбі з ворогом, полегшує біль втрати власних батьків. Адже і Захар Беркут, і Тугар Вовк помирають в один день.
Мені здається, що саме таке кохання, яке було між Мирославою та Максимом, можна по праву назвати справжнім.

(3)

Творчість видатного українського письменника Івана Франка відома не лише в Україні, але далеко за її межами. Його слово проголошує перемогу правди, стверджує красу щирих людських почуттів, перемогу над злом. Одним із творів, де автор втілює свої життєві принципи, є його повість «Захар Беркут». Незважаючи на те, що змальовані події відбувалися далеко в минулому, герої та їхні вчинки зображені досить реально та актуально. Найбільше мене вразила щирість почуттів та стосунків головних героїв — Максима і Мирослави. їх кохання випробовується багатьма незгодами та зрадою, але це лише робить їхнє почуття ще сильнішим.

Справжніми героями змальовує Максима та Мирославу автор. Молодого юнака спіткало нещастя. Він потрапив у полон до жорстоких монголів, які прагнули заволодіти його рідним краєм та поневолити його народ. Гірко переживали цю звістку його батько, старий Захар Беркут, та його кохана Мирослава. Але надія не вгасала в їхніх серцях. Мирослава була поряд з ним і дарувала бажання жити: «Як радісно, як тепло зробилося в серці у Максима при її наближенні, за дотиком її м'якої руки! Як гаряче забилася кров в його грудях! Як сильно розбудилася любов до життя! А тут ланцюги тиснуть немилосердно, нагадують йому, що він не-вольник, що над його головою висить кривавий ніж монгольський!» Усе була рада віддати дівчина, аби врятувати свого коханого. Розум і небувала для дівчини відвага допомогли їй у цій справі. Розумні поради дає вона тухольцям. Зрада батька не змогла кинути тіні на її чесне і віддане серце. «Бо тепер я бачу, що ти не можеш бути Мирослава, дочка Тугара Вовка. Ні, ти, певно, Дух того Сторожа, котрого звуть опікуном Тухлі», — говорить Максим дівчині. Ніби життя в ній обірвалось, коли побачила вона, як вода захлиснула собою юнака. Але удача була на боці закоханих: «В тяжких днях звела вас доля докупи і злучила ваші серця, і ви показалися гідними перестояти й найстрашнішу бурю. Нехай же ваш зв'язок в нинішню побідну днину буде порукою, що й наш народ так само перебуде тяжкі злигодні і не розірве свого сердечного зв'язку з чеснотою й людяним норовом!» — говорить мудрий Захар про почуття молодят.

Вірність і розум Мирослави допомогли Максиму вистояти у важкі для нього години полону, не зламатися духом. Її кохання підтвердило силу справжніх щирих почуттів перед злом і насиллям.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар