Що таке загальнолюдські цінності? (за оповіданням «Хто ти?»)

Як батьки відносяться до своїх дітей, так діти їм і віддячать. Коли діти щасливі, то суспільство розвивається нормально. Коли ж багатьом дітям не вистачає материнської ніжності, суспільство приречене на розлад і руйнування.

Головна героїня оповідання Євгена Гуцала «Хто ти?» — дівчина Галя, сирота, яка виросла в дитячому притулку. Автор описує красу дівчини: «Дівчина була вогнисто-руда, і коси її розвивалися хвилями тугого полум'я. Під тим полум'ям світилось чистою білизною напрочуд вродливе обличчя, на якому особливо вирізнялись брови та очі — глибокі й блакитні». На перший погляд, дівчина була дуже вродливою, але спостережливий автор зазначає, що погляд Галі був непривітним, жорсткуватим. І дійсно, звідки могла з'явитися усмішка на обличчі дівчини, до якої життя було зовсім неласкавим, мов та зла мачуха? Чому ж Галя лишилася сиротою?

Звичайно, мати в Галі була, але вона покинула свою дитину ще немовлям, вважаючи все це помилкою молодості. Такі легковажні жінки вважають, що держава виростить дитину, дасть їй освіту, а потім і роботу. Навіть і пізніше жінка не поцікавилася, що сталося з її дитиною, чи жива вона, якою вона виросла. Таким чином, ця погана матір відцуралася своєї кровиночки. Галя все не могла збагнути, чому мати жодного разу не відвідала дитбудинок, адже дитині так потрібно було відчути хоч крихту материнської ніжності, знати, що вона комусь потрібна. Галя каже: «Я б тільки взяла її долоні у свої, притулилась до них губами, притулилася б щоками». Дівчині нічого не потрібно від матері, тільки пережити таку хвилину та зрозуміти нарешті, чому саме її відцуралися? Що приховане в очах жінки, яка її народила?

Ідучи в лікарню до матері, Галя в глибині душі все - таки сподівалася, що та жінка впізнає свою дочку. Але сироті немає на що сподіватися: розплющивши очі, мати питає в дівчини, хто вона.

Але доля раптом подарувала Галі сестричку й братика, занедбаних дітей Одарки, що колись покинула й саму Галю. Діти геть занехаяні: вони сплять на брудних простирадлах та подушках, і взагалі знаходяться в поганих побутових умовах.

Галю охоплює жах: дітлахи худі, недоглянуті. Братик і сестричка навіть не уявляють," що на них чекає завтра. Якщо вони потраплять до різних притулків, то взагалі назавжди загублять одне одного. Хіба можна тепер називати матір'ю жінку, яка так ставиться до власних дітей? Невже Одарка нікого в світі не любила? Ні, вона любила, але насамперед себе та ще цигана, кохання якого купувала ціною спотвореного життя своїх дітей. Пізніше ми дізнаємося, що Одарку зрадив чоловік, якого вона кохала. Отже, жінка зрадила дітей, розгубила свої життєві цінності й помирає на самоті, зі спустошеною душею.

Євген Гуцало застерігає нас від проявів байдужості. Він примушує замислитися над загальнолюдськими цінностями, принаймні подбати про своїх рідних, бо вони є найдорожчими у світі людьми. Автор співчуває своїй героїні, не дозволяючи їй повторити помилки матері. Євген Гуцало стверджує: Галя ніколи не буде жорстокою й байдужою. Оповідання закінчується роздумами дівчини про те, що віднині вона не зможе кинути сестричку й братика, бо вони їй насправді рідні. Галя ніколи не вчинить так, як її мати. Братик і сестричка ніколи не відчують тої скорботи, що добре була відома Галі — кинутій матір'ю сироті.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар