Що в красі людини є найціннішим

Людська краса має багато різноманітних аспектів. Кожен розуміє її по-своєму, надаючи цьому поняттю безліч найколоритніших відтінків.
Людина може бути зовні прекрасною. Її врода може вражати, захоплювати й залишати в душі помітний слід. Такий чоловік або жінка одразу звертають на себе велику увагу, адже їх помітно в будь-якому товаристві, в будь-який час.

Так, вони викликають постійне захоплення своєю особою,-але чи здатні вони зберегти його під час спілкування? На жаль, це не завжди відбувається.
Іноді трапляється навпаки: побачиш людину, і її зовнішній виглйд справляє на тебе таке величезне враження, що неодмінно хочеться поспілкуватися, поділитись з нею своїми думками чи намірами. Та лише вона починає говорити, відчуваєш, що врода її меркне з кожним вимовленим нею словом.
Приємно розмовляти з симпатичною людиною, але хочеться ще й отримати від цього спілкування щось цікаве, а це можливо лише за умови якогось інтелектуального потенціалу мовця.

А іноді відбувається так: людина не справляє на перший погляд ніякого враження, а починаєш з нею спілкуватися — і ніби дивишся на неї іншими очима, адже її розумові здібності дійсно вражають.

Отже, поняття краси може мати багато відтінків і так само багато різноманітних значень. Приємно спілкуватися з зовнішньо вродливою людиною, але цікавіше — з тією, що має красиву, тонку, чутливу душу. Адже з роками фізична врода змарніє, але ніщо не вплине на вроду духовну.

(2)

Людина сама по собі є чудом природи, найвищим створінням на землі. Вона дуже багатогранна, а тому однозначно відповісти на питання важко.
На кожному континенті переважає та чи інша раса, існує багато національностей з характерними, притаманними саме їм рисами зовнішності. Тому й для кожної національності існує індивідуальний еталон вроди. Але навіть у межах однієї країни краса сприймалася в різний час по-різному. Тобто існувало щось подібне до моди на колір шкіри, очей, на відтінок волосся; то в моді були «селянські» обличчя, то «іконні». Незважаючи на таке розмаїття, все ж таки зовнішня краса завжди притягувала, вабила та брала у полон серця багатьох людей.

Людська краса не набридає, нею можна милуватися нескінченно, від споглядання краси на душу сходить благодать. Недарма художники, справжні цінителі краси, зображували на картинах вродливих жінок.

Але людей притягує в інших не лише зовнішня, а й внутрішня, — духовна краса. Наприклад, герої літературних творів завжди малювалися чесними та благородними, і в цьому виявлялася їхня духовна краса. Людей з добрим серцем і чистою совістю завжди любили. Людей достойних та високоморальних завжди поважали.

Суспільство з високою мораллю є більш вимогливим щодо-духовної краси. І навпаки, звичайних обивателів мало турбує внутрішня краса людини, головне для них — задовольнити матеріальні потреби.
Тому, якщо хочемо, щоб нас цінували та поважали інші, ми повинні прагнути робити гарні вчинки та вдосконалюватися духовно.

(3)

Є давнє і мудре висловлення; « У людині все має бути прекрасним — і душа, і тіло». Але можна з ним не погодитися. Адже в суспільстві є багато людей з фізичними вадами, які не винні у своїй слабкості. У душі вони можуть бути прекрасними людьми, добрими, щирими, вірними товаришами і порадниками. Отже, я вважаю, що краса тіла чи обличчя не є головним критерієм оцінки людини. Є багато іншого, що дає можливість оцінити і зрозуміти людину.

Існує давня народна мудрість: «Не суди по одежі — суди по розуму». І я погоджуюсь із цим. До нас у клас цього року прийшла нова дівчинка. Спочатку ніхто не звернув на неї уваги, потім дехто навіть не хотів з нею товаришувати. Але пройшов час, і зараз у неї багато друзів. Вона виявилась дуже чемною і розумною дівчиною. І часто допомагає мені на уроках. Ми разом повертаємося додому, і мені дуже цікаво спілкуватися з нею. До того ж, на мою думку, краса людини лежить у Ті ставленні до себе самої. Неохайна, у брудному і зім’ятому одязі людина ніколи не зможе називатися гарною. Оточуючі вважатимуть, що вона лінива, не поважає себе. Ніколи гарна людина не буде поводитися нечемно, висловлюватися грубо і брутально. Адже завжди можна привітатися, сказати «до побачення» або «смачного* навіть малознайомим людям. Це буде приємно почути іншим, і тим більше приємно самому тобі.

Я вважаю, що для людини внутрішня краса має велике значення. Адже тіло можна тренувати фізичними вправами. А ось душу і характер змінити дуже важко. Тому треба виховувати змалку доброту, співчуття, любов до ближніх і природи, чесність і щиру усмішку

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар