Сила народу — в його єдності за повістю «Захар Беркут»

Творчість видатного українського письменника Івана Яковича Франка займає найвищу сходинку в українській літературі. Його ім'я відоме не лише в літературі, а й у публіцистиці, фольклористиці та громадському житті. Творчий доробок Франка налічує кілька тисяч творів. Його слово було новаторським, воно несло нову силу і вогонь життя. Одним із найкращих творів письменника є повість «Захар Беркут», з якою ми ознайомилися на уроках української літератури. Повість яскраво відображає життєві засади самого автора. Адже Франко мріяв бачити свій народ вільним і сильним. Тому провідна думка його твору — це єдність слов'янського народу, бо саме вона дає йому незламність і могутність .

Велике нещастя сталося в прекрасній долині: величезна сила монголів сунула на неї, прагнучи заволодіти вільними її жителями і багатствами. Вибір постає перед тухольцями: стати рабами чи загинути, хоробро захищаючи свою землю. Старий Захар Беркут бачить гірке становище своєї громади: «Замала наша сила! Щастя наше, коли здужаємо відбити їх від свого села і відвернути від шляху: розбити їх ми не маємо надії!» Та радістю наповнились серця тухольців, коли вони почули звуки трембіт своїх сусідів — верховинських та згірних громад: «Кожда громада несла наперед себе бойову хоругв, охочі, смілі їх пісні лунали далеко по горах ». У всіх була одна мета — це знищення ненависного Бурунди-бегадира із його незліченним військом. З вогнем у серці закликає Захар оборонців: «Ну, то погинемо всі до останнього в бою, а тоді по наших трупах нехай собі монголи йдуть, куди хочуть ». Серце старого повністю належить його народу. Навіть власним сином Максимом готовий він пожертвувати, аби захистити волю, не пропустити ворогів на руську землю: «Але тут діло йде про ваших сусідів, верховинців і згі-рян, котрі спустилися на нашу оборону і тепер мусили б усі, неприготовані, погинути від монголів. Для того я говорю вам: не дбайте про мого сина, а рішайте так, як би він був уже в гробі».

Власний заповіт до народу автор висловлює вустами мудрого Захара: «Ми побідили нашим громадським ладом, нашою згодою і дружністю. Уважайте добре на се! Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незламно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не лобідить вас».

(2)

Видатний український письменник Іван Франко у своїй відомій повісті «Захар Беркут» порушує багато важливих та актуальних проблем. Однією з них є проблема згуртованості, єдності народу. Протягом усього твору Іван Франко намагається якомога глибше розкрити її і доводить, що сила народу саме в його єдності, коли один за всіх і всі за одного. Численне татаро-мон-гольське військо, якому підкорялося все, що ставало на його шляху, не змогло перемогти невелику тухольську громаду. А сталося це тому, що тухольці кам'яною стіною стояли один за одного, віддаючи життя за рідну землю. Натомість монголи не мали такої єдності, кожен турбувався лише про себе, військо було неорганізованим. Жодному ворожому воїнові не спало на думку, що життя кожного з них нічого не варте.

На війні одна людина нічого не зможе заподіяти цілому війську. Лише завдяки згуртованості можна подолати ворога, саме в цьому сила. Це дуже добре розуміли тухольці, тому й одержали перемогу над численним і страшним ворогом. Недарма перед смертю Захар Беркут звертається до своєї громади з таким побажанням: «Нинішня наша побіда — велике діло для нас. Чим ми побідили? Чи нашим оружжям тілько? Ні. Чи нашою хитрістю тілько? Ні. Ми побідили нашим громадським ладом, нашою згодою і дружністю. Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незламно стояти все за одного, а один за всіх, доти ніяка сила не-побідить вас», в останнє підкреслюючи, що сила народу в його єдності.

Мені здається, що проблема єдності народу, яку майстерно розв'язує І. Франко у своїй повісті, є актуальною і в наш час.

(3)

У повісті «Захар Беркут» Франко наголошує на необхідності загальнонародного єднання, вважаючи, що лише тоді можна досягти найвеличнішої мети.
Сила народу в його єдності. Лише тоді, коли ми разом — ми є великою, майже непереможною силою. З історії ми бачимо, що, лише об'єднавшись в одне ціле, можна здолати будь-якого ворога, навіть найсильнішо-го. Саме так вважає герой повісті Захар Беркут, палко говорячи тухольцям свої останні слова: «Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незламно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас». І це дійсно так, адже вони захищають свій «дім» від нападників, а значить, їх сила збільшується в декілька разів. У скрутну хвилину вся громада об'єдналась заради єдиної і величної мети, люди не зважали на загрозу своєму життю, не звертали уваги, що їх, може, чекає попереду смерть: «Товариші, сміло до останнього бою!».

Мужні тухольці перемогли в цій битві з чисельними татарськими військами. Звичайно, що події, зображені^ творі, це лише невеличка частинка героїчних сторінок української історії, але на її прикладі ми бачимо, як важливо бути всім разом.
Наприкінці повісті Іван Якович Франко звертається до майбутніх поколінь із проханням не втратити здобутків наших пращурів, а навпаки, продовжувати справу відродження Батьківщини: «Давнє громадянство давно забуте... Чи не нашім дням судилось відновити його? Чи не ми се жиємо в тій щасливій добі відродження, про яку, вмираючи, говорив Захар, а бодай у досвітках тої щасливої доби?»

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар