Сила волі як рушійна сила існування людини в оповіданні «Воля до життя»

В оповіданні «Воля до життя» Олександр Петрович Довженко зображує могутню людську силу волі, здатну долати будь-які перешкоди.
Іван Карналюк, молодий розвідник, був сильно поранений, втратив багато крові й був ледве живий. Завдяки безмежній волі до життя він зміг перемогти свою хворобу.

Ніби у старовинних міфах, він відганяє від себе смерть, адже всупереч німому вироку лікаря залишається живим після гангрени.
Олександр Петрович доводить, що могутня воля людини-борця, поєднана з умінням лікаря-рятівника, здатна творити дива. Людина, що намагається захистити свою Батьківщину від загарбників, наділена винятковою силою, яку ніщо й ніхто не здатен подолати: «Людина на війні — це воля. Є воля — є людина! Нема волі — нема людини! Скільки волі, стільки й людини...»

У таку хвилину воля є і рятівником, і єдиною рушійною силою існування.
Під час складної операції медсестра запитує у хірурга, звідки молодий хлопець взяв таку наснагу, і лікар відповідає, що це надзвичайно сильне прагнення жити, що не дозволяє Івану померти.

Наприкінці оповідання письменник робить своєрідний висновок, ніби проводячи риску під своїм твором: «Виймайте з чудодійної прадідівської скриньки дорогоцінне зілля, корінь життя, і нюхайте його, вбирайте в себе його дух, і гризіть, і живіться ним день і ніч...»
3 давніх-давен український народ славився могутньою силою, не лише фізичною, але й емоційною, саме тому письменник прагне навчити нас володіти собою, довести існування в нас потаємних могутніх можливостей. В оповіданні «Воля до життя» Олександр Петрович Довженко доводить, що основна рушійна сила існування людини в надзвичайних умовах — це сила волі.

(2)

У роки Великої Вітчизняної війни Олександр Довженко створив чимало цікавих оповідань, у яких возвеличив героїчну боротьбу українського народу проти фашистських загарбників. У ній автор розкриває глибинний зміст людського життя.

Адже, на мою думку, під час війни життя людини набуває зовсім іншого, особливого наповнення. Починаєш гостро розуміти, що кожної наступної хвилини може обірватися твоє життя, обірватися швидко й несподівано. Відчуття такої небезпеки змушує дорого цінувати кожний прожитий на війні день.
Іван Карналюк, головний герой оповідання «Воля до життя», теж хотів жити, жити за будь-яку ціну. Але під час бою він був поранений у плече мінним осколком. Унаслідок цього довелося ампутувати руку, але газова гангрена почалася поширюватися далі на надпліччя й поповзла до шиї. Здавалося, що Карналюк приречений: « Коли його перевезли до шпиталю, він був уже без пульсу, в безнадійному стані. Життя покидало його».
Тим сильніше вражає те, що Іван не здається, він сам приходить до перев'язочної і вимагає, аби йому обробили рану. Він знає одне — він буде жити. І сила його волі робить неможливе — Іван видужує: «...він не здавався. Свідомість не залишала його ні на хвилину, і ні одна душа в палаті не почула від нього жодного зойку. Він мовчав, і вся його воля пішла на цей напружений мовчазний опір смерті».

Цей випадок дав зрозуміти і хірургові, і іншим пораненим, що лише сила волі є справжньою рушійною силою існування людини. Якщо людина справді бажає жити, то ніяка хвороба, навіть найстрашніша, не зламає її. Якщо ж людина послабить свою волю, почне сумніватися, втратить надію — ніякі ліки не допоможуть їй. Військовий лікар, який розповідає історію Карналюка своєму другові, наприкінці робить висновок: «Людина на війні — це воля. Є воля — є людина! Нема волі — нема людини! Скільки волі, стільки й людини, — ось що я знайшов».

Мені здається, що оповідання «Воля до життя» можна вважати філософським, бо в ньому автор порушує надзвичайно важливу проблему — що ж є рушійною силою людського життя.

(3)

Одне з найвідоміших імен української літератури — ім'я Олександра Довженка. Він залишив свій вклад не лише в літературі, а й у кінематографі, громадській діяльності, педагогічній праці. Але найповніше його багатогранний талант розкрився у змалюванні яскравих та реалістичних характерів, захоплюючих подій, самобутніх сюжетів. Його твори розкривають важливі й хвилюючі суспільні проблеми, вони актуальні й самобутні. У своїх творах автор торкається глибинної сутності людського буття: його хвилюють боротьба життя і смерті, добра і зла, людської душевної сили і слабкості духу. Беручи життєвий епізод, письменнику ле(гко вдається втілити задум у сюжет, передати неоднозначність героя, його внутрішню боротьбу. Одним з таких творів є оповідання «Воля до життя», у якому автор звеличує силу людського характеру і прагнення вижити за будь-яких обставин.

Тема твору — зображення однієї з найтрагічніших сторінок нашої історії — Великої Вітчизняної війни. Саме про неї йде розмова між двома знайомими — автором та військовим хірургом. Автор схиляє голову перед його професією, усвідомлюючи її значущість. Але йому цікаво дізнатися, чи відкрив лікар «яку-небудь тайну в людині на війні». Так, багато перед хірургом пройшло поранених, багато страждань бачив він. Але все ж одну істину він відкрив і про неї розповів товаришеві: «Людина на війні — це воля. Є воля — є людина! Нема волі — нема людини! Скільки волі, стільки й людини, — ось що я знайшов ». А знайти цю істину допоміг йому простий солдат, головний герой твору. Іван Карналюк — звичайний боєць, якого сильно поранило: «... автомат уже випав з рук, і вже нічим було підня- ^ ти його з брудної землі. Праву руку, правда, тільки злегка зачепило мінним осколком. А ліва, товариші, висіла, скривавлена вщент...» Важке поранення дало ускладнення — газову гангрену. Ні лікар, ні його помічники не вірили в те, що герой зможе вижити. Яким же було здивування хірурга, коли віц побачив у своїх дверях Івана, що ледь міг стояти на ногах. Із вогнем у очах він просив перев'язку. Його воля до життя вразила лікаря. Саме це хотів бачити хірург у поранених бійцях, а бачив лише втому й покору. Карналюк надав натхнення лікарській праці, вимагаючи порятунку: «Іван лежав перед ним у глибокій нестямі, але його могутня воля до життя передалася лікареві і сповнила його вщерть». Інші поранені з гордістю зустрічали свого героя. Адже він переміг смерть і дав їм надію та сили боротися.

Мені дуже сподобався оптимізм і сила слова твору. Незважаючи ні на що, автор вірить у перемогу сили духу і волі до життя, завдяки яким наші бійці встояли проти загарбників і одержали перемогу над фашистами.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар