Символічний зміст поезії Я. Щоголіва «Листопад»

Кожна пора року красива і неповторна по-своєму: і білосніжна зима, і весела буйнотравна весна, і красне літечко, і золота осінь. Про ці пори року складено безліч казок, прислів'їв, літературних творів. Багато поетів малювали картини природи, оспівували її неповторність і красу.
Видатним майстром пейзажної лірики є Яків Щоголів, який у своїх поезіях зобразив природу у різні пори року, в погожі дні і в негоду. Красу осені показав у поезії «Листопад». Швидко промайнув вересень зі своїми турботами, жовтень збіг непомітно. І ось уже:

Морозний вітер в гай і ліс
подув з холодних міст
й нещадно з дерева обніс
червоно-жовтий лист.

Сіре осіннє небо автор порівнює з циновим дахом, а краплі від роси — зі сльозами. Морозний вітер додає до словесної картини відчуття осіннього холоду, а повторення літери «с» у рядках створює сумний настрій:

І висне небо в ті часи,
немов циновий дах,
і стигнуть краплі від роси,
як сльози, на гілках.

Осінь у вірші сприймається як жива істота. Листопад наділяється здатністю до людських почуттів. Він береже, жалкує, плаче. Поезія має і символічний зміст. Поет звертається до людини похилого віку, до людини, що досягла своєї «осені» із запитанням: чи гідно прожиті роки, чи багато хорошого було в житті, чи є за чим жалкувати:

А ти хоч краплю теплих сліз
зоставив від весни,
щоб плакать так, як плаче ліс
за літом восени!

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар