Слово Кобзаря — гостра зброя в руках народу (за поезією «На роковини Шевченка») II варіант

Справжня патріотка, Леся Українка у своїх творах прославляє борців, які здатні на будь-які тортури заради щастя народу. Поетичне гасло її — служіння поета народові. Саме таким поетом був Т. Шевченко, оспіваний авторкою у вірші «На роковини Шевченка».

Л. Українка вдячна Кобзареві, що він не спокусився принадами багатства та ситого життя, «обрав свою вбогу ниву». Із захопленням змальовує вона силу його таланту:

Гомоніла твоя кобза

Гучною струною,

В кожнім серці обзивалась

Чистою луною.

І хоча письменник давно помер, думки, збуджені його творами, живі. Думки про долю нашої Вітчизни, про наше величне минуле і про вільне майбутнє. До

цього висновку ми можемо прийти, якщо згадаємо, що Т. Шевченко був щирим патріотом рідної землі, який не пошкодував за неї життя.

Поетеса закликає співвітчизників не забувати Тарасові заповіти:

Хай же промінь твоїх думок

Поміж нами сяє, —

«Огню іскра великого»

Повік не згасає!

Леся Українка обіцяє Кобзареві, що нащадки не залишать шлях правди, не зрадять Батьківщину:

Ми, як ти, минати будем

Чужії пороги,

Орать будем свої ниви,

Рідні перелоги.

Поетеса впевнена, що Т. Шевченко залишив нам чудовий спадок — своє вічне слово. Воно єднає українців, згуртовує їх, вчить пишатися нашим минулим, боронити майбутнє, плекає вогонь наших сердець.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар