Собор Паризької богоматері характеристика образу Квазімодо

Квазімодо - дзвонар собору Паризької богоматері. Сирота-знайда, він усиновлений архідияконом Клодом Фролло, отримує від нього дивне ім'я "Квазімодо"(по-французьки "перше воскресіння після Пасхи" або ж, по-латині, просто "як би") і стає його вірним слугою; за наказом архідиякона він невдало намагається викрасти танцівницю-циганку Эсмеральду, приймає за це тяжке публічне покарання і, уражений її милосердям, переймається самовідданою любов'ю до цієї дівчини.

Коли циганку, у свою чергу, засуджують на страту, йому вдається відняти її у катів і укрити в соборі, який він потім самостійно героїчно обороняє від натовпу озброєних обідранців, що прийшли відбивати Эсмеральду. Проте він безсилий проти зради свого наставника і названого батька; ставши разом з ним свідком страти Эсмеральды, він жорстоко розправляється з Фролло, а потім, розшукавши труп коханої в склепі, куди звалюють тіла страчених, помирає, тримаючи її в обіймах. Ще з раннього дитинства К.

- каліка, горбатий, кульгавий і кривий; завдяки жахливо потворній фізіономії("він увесь був гримасою") його в першій сцені роману обирають "папою блазнів" і урочисто несуть на носилках на чолі блазеньської процесії. До природжених тілесних недоліків додаються деформації, придбані під час роботи дзвонарем : із-за дзвонового дзвону К. оглухнув і майже перестав розмовляти з людьми, а постійне життя в готичному соборі зробило "таємничу дію" на увесь тілесний і духовний лад його особи.

"Між ним і старовинною церквою існувала така глибока інстинктивна прихильність, така фізична спорідненість, що Квазімодо був так само невід'ємний від собору, як черепаха від свого щитка. Шорсткі стіни собору були його панциром".

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар