Спільні образи й мотиви у творчості Т. Шевченка та Ф. Шиллера

Тарас Григорович Шевченко був блискучим знавцем європейської та світової літератури. Обізнаність допомогла формуванню творчих ідеалів Кобзаря. Шевченко — митець, поет, суспільний діяч — є тим, хто розвивав найпередовіші філософські думки тодішньої Європи, даючи їм набагато вищий зміст.

У видатних поетів Тараса Шевченка та Фрідріха Шиллера були спільні теми. Однією з найважливіших можна вважати тему боротьби народів проти соціального і національного гноблення. Ця тема, мов живлюще джерело, дарувала обом поетам величезного натхнення.

Фрідріх Шиллер вважав, що в основі світобудови закладено радість. Це почуття об'єднує людей, даруючи їм надію. Усі люди є дітьми єдиної матері — Природи. Саме Фрідріхом Шиллером написана урочиста «Ода до радості», яку неперевершено поклав на музику Людвіг ван Бетховен.

Великий Кобзар переймався схожим почуттям, звертаючись до теми визволення з неволі історично покривдженого українського народу.

І на оновленій землі

Врага не буде, супостата.

А буде син, і буде мати,

І будуть люди на землі.

Ще можна порівняти драму Фрідріха Шиллера «Вільгельм Телль» та поему Тараса Шевченка «Гайдамаки». В обох славетних творах йдеться про боротьбу пригніченого народу з іноземними гнобителями.

Ранні п'єси Шиллера сповнені пафосу визвольної боротьби. Вони надихнули багатьох поетів і прозаїків романтичного спрямування. «Розбійники» — перша драма, створена Шиллером. Досі вона залишається найпопулярнішим твором цього автора. Головний герой драми — Карл Моор — енергійна та розумна людина. Вигнаний із суспільства, без засобів до існування, Карл Моор очолює ватагу розбійників. Головний герой драми не є пересічним розбійником. Його улюблений автор — Плутарх, автор біографій героїв античного світу. Карл Моор з ідейних міркувань оголошує війну несправедливому суспільству. Душа ватажка прагне свободи. Доречним тут буде пригадати шевченківського «недомученого варнака», який теж відкинутий на узбіччя життя, правда, за дещо менш романтичних обставин. Обидва образи підказані самим життям.

На мій погляд, найбільш виразною є тематична паралель між віршованими творами Тараса Шевченка «Катерина» і Фрідріха Шиллера «Дітовбивці». В обох творах втілюється тема знівеченої долі жінки та гіркої материнської любові. Головні героїні обох творів щиро прохали, були одурені своїми коханими, зазнали тяжких страждань. Шиллерова героїня не прощає коханому зради та гордо, без сліз піднімається на плаху. Катерина втілює образ люблячої, ніжної, лагідної матері, і тому вона, на відміну від героїні Шиллера, не вбиває свою дитину. Катерина обирає інший шлях, позбавляючи себе життя. Отже, наочними стають більша глибина Шевченкового проникнення в людську психологію та насамперед морально-етична авторська постановка в поемі «Катерина». Крім того, одурена, вагітна від москаля Катерина символізує долю тодішньої України — занедбаної провінції Російської імперії.

Тарас Шевченко і Фрідріх Шиллер є синами своєї епохи. Не дивно, що ці дві визначні творчі індивідуальності використовували близькі за змістом та значенням художні засоби. Таким чином, дійсність, відтворена у творчому набутку цих поетів, стає грунтом, на якому зближуються поетичні світи Тараса Шевченка і Фрідріха Шиллера.

Між поетами, які мали немало спільних образних та тематичних рис у своїй творчості, звичайно ж, лишається ідеологічна прірва. Шиллер вважав, шо лише мистецтво має бути основним рушієм добрих змін у суспільстві. Шевченко ж, навпаки, закликав до справжньої кривавої боротьби з внутрішнім ворогом, і часоплин довів святу правоту Великого Кобзаря.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар