Спогади про природу рідного краю у вірші П. Грабовського «Сон»

Творчість Павла Грабовського стала невід’ємною частиною української літератури, збагативши її справжніми витворами мистецтва. Мене дуже вразила поезія «Сон», у якій поет із болем згадує своє минуле, свою рідну Батьківщину, найближчих людей, з якими його насильно розлучили.

Не обминув письменник своєю увагою і природу рідного краю, за якою сильно сумував на чужині. Власне, поезія «Сон» розпочинається саме описом української природи. Яскравими образами в уяві П. Грабовського постають спогади про рідну землю. Тут і картинки безкраїх запашних полів та зелених гаїв:

Зелений гай, пахуче поле

В тюрмі приснилися мені,

І луг широкий, наче море,

І тихий сум по кружині.

Письменник ніби відчуває той неповторний п’янкий запах українського поля. Особливо навесні, коли чорнозем парує на сонці, коли свіжа рілля чекає на важку, добірну пшеницю, — саме в цей час над полями стоїть вогкий, солодкий аромат. Але не менш приваблює поета і поле влітку, коли вкинуте у родючу землю зерно нарешті проростає, даючи багатий врожай. Ціле море золотих колосків гойдається від легкого подиху вітру, тікає золотими хвилями аж до обрію, кличе за собою.

А зелені луки, вкриті соковитою, густою травичкою, не могли забутися, стертися в пам’яті П. Грабовського. І, перебуваючи у бридкій, холодній тюремній камері, він сумує за їхнім затишком, їхнім невиразним сумом, який панує на цих безмежних смарагдових килимах, розкинутих по просторах України.

З безмежною любов’ю згадує автор і про садок, серед якого стояла його рідна хата. Цей садочок пригадується йому саме влітку, коли дерева у ньому були вкриті веселою зеленню, був чутний спів пташок, а хатка виглядала особливо затишно:

Садок приснився коло хати,

Весела літяна пора…

Отже, у поезії «Сон» значне місце посідають спогади поета про природу рідного краю, її неповторну красу, за якою він дуже сумував, перебуваючи далеко за межами України.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар