Спогади про природу рідного краю у вірші «Сон»

Павло Арсенович Грабовський досить часто звертається до мотивів туги за рідним краєм, спогадів про його мальовничу природу тощо. Основою таких віршів найчастіше ставали враження від спілкування з товаришами по в'язницях і засланню.
Для людини, що присвятила своє життя служінню народові, дуже важко було жити в неволі. Мотив спогадів про природу рідного краю поета-засланця відчувається в пОезії «Сон».
Зелений гай, пахуче поле
В тюрмі приснилися мені...

Загальновідомо, що українська природа відрізняється надзвичайною мальовничістю, отож, зрозуміло, що вона залишила слід у душі палкого чутливого поета. Однак у її зображенні домінують сумні ноти. Образ природи у поета це є ясним, світлим, а навпаки, лише підкреслює загальну песимістичну картину суспільства:
І луг широкий, наче море,
І тихий сум по кружині.

Картини природи навіюють поетові образ рідної хати літом, коли'.навколо яскраві квіти, стиглі фрукти в садочку — незатьмарене нічим щастя:
Садок приснився коло хати,
Весела літяна пора...

Ми відчуваємо, що в душі поета поєднується гордість за красу рідної Батьківщини із сумом через становище її жителів.
У поезії «Сон» Грабовський з великим почуттям любові згадує рідну природу, за якою безкінечно сумує, -перебуваючи за холодними ґратами.

(2)

Творчість Павла Грабовського стала невід'ємною частиною української літератури, збагативши її справжніми витворами мистецтва. Мене дуже вразила поезія «Сон», у якій поет із болем згадує своє минуле, свою рідну Батьківщину, найближчих людей, з якими його насильно розлучили.
Не обминув письменник своєю увагою і природу рідного краю, за якою сильно сумував на чужині. Власне, поезія «Сон» розпочинається саме описом української природи. Яскравими образами в уяві П. Грабовського постають спогади про рідну землю. Тут і картинки безкраїх запашних полів та зелених гаїв:
Зелений гай,пахуче поле
В тюрмі приснилися мені,
І луг широкий, наче море,
І тихий сум по кружині.

Письменник ніби відчуває той неповторний п'янкий запах українського поля. Особливо навесні, коли чорнозем парує на сонці, коли свіжа рілля чекає на важку, добірну пшеницю, — саме в цей час над полями стоїть вогкий, солодкий аромат. Але не менш приваблює поета і поле влітку, коли вкинуте у родючу землю зерно нарешті проростає, даючи багатий врожай. Ціле море золотих колосків гойдається від легкого подиху вітру, тікає золотими хвилями аж до обрію, кличе за собою.

А зелені луки, вкриті соковитою, густою травичкою, не могли забутися, стертися в пам'яті П. Грабовського. І, перебуваючи у бридкій, холодній тюремній камері, він сумує за їхнім затишком, їхнім невиразним сумом, який панує на цих безмежних смарагдових килимах, розкинутих по просторах України.
З безмежною любов'ю згадує автор і про садок, серед якого стояла його рідна хата. Цей садочок пригадується йому саме влітку, коли дерева у ньому були вкриті веселою зеленню, був чутний спів пташок, а хатка виглядала особливо затишно:
Садок приснився коло хати,
Весела літяна пора...

Отже, у поезії «Сон» значне місце посідають спогади поета про природу рідного краю, її неповторну красу, за якою він дуже сумував, перебуваючи далеко за межами України.

(3)

Павло Грабовський — визначна постать в українській літературі. Кожне його поетичне слово виплека-не серцем і життєвою мудрістю. Сам поет пережив багато незгод. З дитинства він був свідком бідного селянського життя, безсонних ночей сестри, яка змушена була важко працювати, сліз матері. Але така життєва наука лише загартувала письменника. Навіть розлука з рідним краєм не змогла зломити його віру в прекрасне, загубити його талант тонко відчувати красу і переживати незгоди. Образ рідної природи, села, домівки завжди зігрівав серце поета. Свою любов до рідних місць він вилив у прекрасному вірші «Сон».

Поезія була створена Грабовським під час заслання. Так трапилось, що нескореність злидням і несправедливості привела поета на шлях революційної боротьби. За його політичні переконання й активну діяльність влада змусила поета покинути рідний край. Далеко від, домівки у сні автор побачив село, у якому народився. І цей сон перетворився на чудовий вірш:
Зелений гай, пахуче поле
В тюрмі приснилися мені,
І луг широкий, наче море,
І тихий сум по кружині.

Скільки веселих хвилин він провів у садку біля рідної хати! Улітку сама природа дарувала легкий настрій та радість:
Садок приснився коло хати
Весела літяна пора...
Автор підбирає яскраві та влучні епітети для змалювання картин природи: «зелений гай», «пахуче поле», «лугширокий», «весела літяна пора». Вони передають емоційність та щире захоплення поета. Але їх використано й з іншою метою. Краса природи разюче протиставляється бідному існуванню родини письменника:

А в хаті... там знудилась мати,
І знудьгувалася сестра.
Мені дуже сподобався цей вірш. Захоплює щире замилування ліричного героя рідною природою, влучний поетичний добір епітетів та ліричний настрій поезії.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар