Історичне минуле України в романі П. Куліша «Чорна рада»

У наш час ім’я Пантелеймона Куліша, якого Іван Франко справедливо називав «перворядною звіздою в нашому письменстві» і «одним з корифеїв нашої літератури» , нарешті повернуто з ряду заборонених.

П. Куліш був полум’яним патріотом України, борцем за збереження її славної історії, одним з тих культурних діячів, які прагнули подальшого розвитку самобутності нашого світосприйняття, нашої культури.

У романі «Чорна рада» Куліш намагається якомога об’єктивніше висвітлити героїчні сторінки нашої вітчизняної історії. Він користується фольклорними матеріалами, але насамперед спирається на архівні документи й літописи, щоб досягти максимальної точності в оцінці історичних подій.

Однак, «Чорна рада» — це перш за все твір літературний, тому на сторінках роману діють як історичні постаті, так і вигадані особи. Крім того, як у більшості романів, письменник поряд з історичною лінією накреслює й особистісну — лінію кохання.

У романі правдиво відображено соціальні суперечності в Україні після переможної визвольної війни і здобуття автономії. Це суперечності між поміщиками й селянами, шляхтою й міщанами, міщанами й козаками, козаками й селянами, запорожцями та городовими козаками («кармазинниками»), старшиною та рядовими козаками. Описана у творі «чорна рада» якраз і стала наслідком цих суперечностей. «Чорною» вона була названа тому, що в ній взяла участь так звана «чернь» — тобто найнижчі соціальні верстви населення.

Весь сюжет роману вибудуваний навколо двох постатей — старого паволоцького полковника й священика Шрама й молодого Шраменка, які подорожують Лівобережною Україною і стикаються з безліччю людей. Саме через сприйняття цих героїв автор і відтворює історичні події в Україні.

Письменник історично правдиво відтворює соціальні та міжнаціональні відносини, що склалися в тогочасній Україні, однак тлумачить їх дещо суб’єктивно. Наприклад, художньо створені образи таких історичних постатей, як гетьман Сомко, кошовий Запорозької Січі Брюховецький, ніжинський полковник Васюта, генеральний писар Вуяхевич не зовсім відповідають реальним історичним особам. Образи їх домислені й художньо переосмислені в ключі ідеї, яку автор бажає висловити в романі. Адже у творі «Чорна рада» Куліш подає не просто історичне відтворення ситуації в Україні, а її філософське осмислення.

Кожен з основних героїв роману, виявляючи своє ставлення до суспільно-політичних подій, власну філософію життя, втілює певну авторську ідею. Різні позиції персонажів відбивають уявлення автора про наявні на той час суспільно-політичні орієнтації, моральні переконання, життєві цінності. Наприклад, ідеалом Сомка та Шрама є українська автономна феодальна республіка, міцний союз з Москвою; ідеал кобзаря — особиста моральна чистота; ідеал «юродствуючого» запорожця, курінного отамана Кирила Тура — життя не за законами розуму, а за незвіданими законами серця; ідеал старого запорожця Пугача — соціальна рівність, демократична козацька республіка, знищення майнової різниці між козаками; ідеал пана Череваня — заможне хутірське життя, повне радостей і насолод селянина, хазяїна; ідеал Петра і Лесі — родинне життя з коханою людиною. Таким чином, основою роману «Чорна рада» стає зіткнення різних ідеалів та переконань. Твір є внутрішньо полемічним, і автор підкреслює, що кожен із персонажів несе свою правду. Урешті-решт переконання і симпатії письменника залишаються на боці городової козацької старшини, Шрама і Сомка, які виступають за впорядковане станово-класове українське суспільство як антипод некерованої Запорозької Січі, вольниці, яка загрожує несподіваними вибухами й повстаннями.

Отже, центральним у творі є наскрізний для творчості П. Куліша конфлікт між державобудівничими і руїнницькими началами в українській історії. Перше начало в романі уособлює козацька старшина: Шрам, Сомко. Друге — це запорозька стихія, найяскравіше представлена образом Кирила Тура. Трагедія України, на думку письменника, полягає саме у безкінечній виснажливій боротьби цих двох начал.

Зображуючи суцільну дисгармонію суспільного життя України, автор залишає своїм героям та читачам сподівання на гармонію внутрішню, що реалізується в гармонійний стосунках Петра і Лесі, утілюється у вірності друзів-побратимів, у шляхетності стосунків героїв, коли навіть ворог не піднімає зброю на беззбройного. Тому змалювання соціальних катаклізмів завершується в романі ліричним показом нової подружньої пари — Петра та Лесі. Отже, герої приходять до гармонії в особистому житті, до того, чого не вистачало їм в історичній реальності. Родина уявляється авторові втіленням духовності українського народу, осередком його збереження.

У романі П. Куліш вибудовує суспільний ідеал своєї сучасності, що дає можливість вибухового перетворення суспільства, уникнення відкритої кривавої боротьби. Роман письменника не просто історичний твір, це твір буттєвий, філософський, дуже глибокий та психологічний.

Схожі записи з категорії Кулiш Пантелеймон

Мужні захисники українського народу в романі П. Куліша «Чорна рада» (2)
Моральна краса української дівчини Лесі Череванівни з роману П. Куліша «Чорна рада» (2)
«Чорна рада» П. Куліша — перший історичний роман в українській літературі
Мужні захисники українського народу в романі П. Куліша «Чорна рада»
Моральна краса української дівчини Лесі Череванівни з роману П. Куліша «Чорна рада»
Полковник і священик Шрам — ідеал українця-патріота, борця за незалежну Україну (за романом «Чорна рада»)
Роль поета і літератури в суспільному житті (за віршем «До кобзи») II варіант
Показ козацького лицарства й любові до України в романі «Чорна рада »
Сомко і Шрам як ідеальні романтичні образи козацької старшини (за романом «Чорна рада»)
Роль поета і літератури в суспільному житті (за віршем «До кобзи»)

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар