Чарівний образ юної красуні Мавки у драмі-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня» (3)

Реалізм і романтизм єднаються в лиці
одного автора на тисячі прикладів в
усіх літературах, і се зовсім законне єднання.
Леся Українка
У чудовій драмі-феєрії Лесі Українки гармонійно співіснують світ природи та її міфологічних істот і світ реальний з постатями звичайних людей. Саме принципом поєднання реалістичних образів з романтичними тенденціями і керувалася Леся Українка при написанні своєї «Лісової пісні». «Мені здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними », — говорила поетеса. Згадала вона й казкову розповідь про мавку, що почула ще у дитинстві: «А то ще я й здавна тую мавку «в уме держала», ще аж з того часу, як ти в Жа-бориці мені щось про мавок розказувала, як ми йшли якимсь лісом з маленькими, але дуже рясними деревами» , — писала вона в листі до матері. Так поступово склався в уяві письменниці образ героїні «Лісової пісні» — лісової дівчини Мавки.

Мавка —: витвір народної фантазії, що народився в українському фольклорі в давні часи, і саме за цими старовинними уявленнями йшла Леся Українка, створюючи образ своєї героїні: Мавка «в ясно-зеленій одежі з розпущеними чорними, з зеленим полиском, косами», з мінливими очима. Протягом усієї дії твору Мавка переживає присутність у трьох різних світах: світі природи, світі людей та міфічному світі духів. І в усіх цих світах образ героїні поступово змінюється.

Опинившись у земному світі,. Мавка здобуває найвищий дар — волю, а саме воління спонукає зародження її кохання. Покохавши, лісова німфа виходить за межі демонологічного світу, підноситься до рівня людей. Коли розцвітає кохання в душі цієї дівчини, розцвітає ще рясніше і її краса. Ми бачимо її справжньою красунею, що виглядає «наче лісова царівна у зорянім вінку на темних косах». Осягнувши драматичні суперечності реального світу, вона намагається перенести в нього правило наївної чуттєвості, природне для неї. Дівчина прагне також створити в цьому світі внутрішню гармонію. Це прагнення культурної гармонії й складає основу образу Мавки. Але, як згасає краса природи з приходом холодної осені, так само Мавка, дитя природи, в'яне від несправедливості та жорстокості життя серед людей, від зради коханого, від загибелі любові. І ось вона в буденному вбранні сільської дівчини — виглядає якось убого та принижено. З вільної лісової царівни вона перетворюється на покірну сирітку, служницю на чужій ниві. Навіть яскраві багряні осінні шати та срібний серпанок на голові на можуть приховати смертельної блідості її лиця. «Конаюча надія розширила її великі темні очі, рухи у неї поривчасті і зникаючі, наче щось у ній обривається». В останній дії вже бачимо лише, як біля білої хати Лукаша «чорніє якась постать». Мавка гине, зіткнувшись з грубим світом людей. Та хіба можна вбити світле кохання, справжнюкрасу, усе прекрасне та чисте, що являє собою цей образ? Звісно, ні! Кохання переможе смерть, а вогонь спалить усе брудне та нікчемне. І у світ прийде гармонія, про яку так мріяла Лесина героїня.

Крізь призму образу Мавки Леся Українка намагається показати найголовніші проблеми людства — проблеми мистецтва, краси, кохання. Утілюючи в цьому образі символ прекрасної мрії, поезії, благородства, письменниця опромінює свою героїню полум'яним зоряним ореолом. В огнистому сяйві з'являється Мавка протягом усієї дії. У ніч першого кохання на її голові зоряний вінок; огнисте диво сталось, коли вона покохала, а коли коханий зрадив їй — «всі зорі погасли в вінку і в серці». За допомогою вогню вона виривається і з мертвого царства: «вогнем підземним мій жаль зірвав печерний склеп». Та й саме безсмертя асоціюється в неї з ясним вогнем:
О, не журися за тіло!
Ясним вогнем засвітилось воно,
чистим, палючим, як добре вино,
вільними іскрами вгору злетіло.

Привертає до себе увагу та викликає ще більшу приязнь до цієї дівчини її мелодійна, співуча мова, піднесеність, поетичність якої одразу вражає Лукаша. Мелодія її голосу гармонійно і граціозно вплітається в загальний хор лісу — у шум дубів, кленів, у звуки трепету листочків берези і осики, дзвону лісового струмка. Вона ніби увібрала у свою мову усі ці звуки. Та це й зрозуміло, бо ж вона сама — частина всього цього, частина природи. Від природи в неї й тонке чуття та розуміння всього навколо: вона чує, як співає соловейко, розуміє мелодію сопілки, знає, про що скрипить верба. Усі уявлення Мавки пов'язані з явищами природи: у Лукаша «голос чистий, як струмок», Килина «лукава, як видра», «хижа, наче рись». За допомогою цього образу, завдяки його чистоті, ніжності, відвертості, ми починаємо краще розуміти й усіх інших персонажів, та й весь навколишній світ.
Образ Мавки романтичний, фантастичний, казковий. Але, завдяки своїй художній правді, ця дівчина сприймається як реальна, жива істота. Правдива Мавка своїм характером, почуттями, своєю незламністю та щирістю.
«Лісова пісня» — це справжня пісня мрії і краси. Усі події та образи цього твору не читаються, а ніби відчуваються самим серцем. Тому цей твір, усі його образи, ідеали, почуття — безсмерті, як безсмертна героїня Лесі Українки — лісова дівчинка Мавка, яка мала право сказати:
...Л жива! Я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар