Тільки праця несе нам славу за віршем «Спасибі»

Максим Рильський дуже шанобливо ставився до людей праці, до простих трударів. З давніх-давен український народ особливо цінував труд хлібороба. Недаремно говорять, що «хліб всьому голова», це так і є.
У поезії «Спасибі» Рильський зображує складний, важкий, але такий необхідний труд землероба. Поет вважає слово «хлібороб» одним з найкращих, адже його кожен розуміє своїм серцем, своєю палкою душею:
Який це труд, який солоний піт,
Яка жага і втома життєдайна!
Ні, безперечно, знає цілий світ
Про роль почесну трактора й комбайна...

Мало хто бачить у простій працьовитій, може, й не освіченій, людині стільки душевної краси й благородства. Часто вважають, що землеробський труд — це лише важка фізична робота й розум тут ні до чого, але Рильський це категорично заперечує. Щоб отримати високі врожаї, треба мати не лише «руки мозолясті», але й працювати «головою»:
Щоб гречка розливалася, як сніг,
Пшениця слалась маревом безкраїм.

Рильський зображує щасливі колоритні картини: висока, плодовита кукурудза, жайворонки, співаючи, літають над колойистим «морем», стигла пшениця здається безкрайньою...
Щоб хліб, як сонце, сяяв на столі
У кожній хаті, домі та колибі...
Уклін земний працівникам землі!
Вам, сіячі, плугатарі, — спасибі!

У поезії «Спасибі» Максим Рильський низько вклоняється перед працьовитими землеробами й щиро дякує їм за важкий труд.

(2)

Як справжній митець і патріот рідної землі, Максим Рильський не міг обминути тему хліборобства, яка є однією з провідних в українській літературі.
Поезія «Спасибі» уславлює важку хліборобську працю, вказує на гостру потребу такої праці, адже хлібороби годують усю країну своїми мозолястими руками. Не обминув поет своєю увагою й помічників хліборобів — трактор і,комбайн:
Який це труд, який солодкий піт,
Яка жага і втома життєдайна!
Ну, безперечно, знає цілий світ
Про роль почесну трактора й комбайна...

Поет дякує хліборобам за їхній щирий труд, бо якби не вони, ці невтомні й чесні люди, не було б у країні ані гречки, ані золотавої пшениці, ані зеленого моря кукурудзи:
Щоб красувався вбогий переліг
Нечувано багатим урожаєм,
Щоб гречка розливалася, як сніг,
Пшениця слалась маревом безкраїм.
Щоб кукурудза в строгому ладу
Підпорювала все нові простори,
Щоб жайворонки пісню молоду
Підносили над колосисте море.

Але найголовніше те, що у людей не було б хліба, який споконвіку годував людство. Саме завдяки хліборобській праці кожна людина в країні має на своєму столі запашний буханець хлібу:
Щоб хліб, як сонце, сяяв на столі
У кожній хаті, домі та колибі...
Уклін земний працівникам землі!
Вам, сіячі, плугатарі, — спасибі!

А коли в країні немає голоду, люди інтенсивно працюють у різних галузях, країна розвивається, збагачується, забезпечує нащадкам світле майбутнє.
Отже, праця хліборобів має колосальне значення для розвитку країни в цілому і для кожної людини зокрема. Недарма Максим Рильський пропонує слово «хлібороб» визначити як найкраще зі слів української мови:
Яке це славне слово — хлібороб, —
що жартома ще звуть і гречкосієм!
До слів найкращих я вписав його б,
До тих, які ми серцем розумієм!

(3)

Усе евоє життя присвятив поетичній творчості Максим Рильський. У його поезіях відображаються просте людське життя, проблеми, які хвилювали сучасне йому суспільство, справжні й чисті стосунки, ніжні почуття. Його твори легко зайняли своє місце серед перлин світового поетичного мистецтва. Кожний образ, створений цим письменником, близький і знайомий українцю. Так, його поезія «Спасибі» оспівує хліборобську працю, багату українську землю, невтомних працівників землі.
У гімн-прославляння складаються рядки цього вірша. Автор щиро захоплюється працею хлібороба і з повагою ставиться навіть до самого слова «хлібороб». Він відносить його до тих слів, які розуміються серцем. Увесь світ знає «роль почесну трактора й комбайна», адже всюди хліб займає почесне місце в житті людини і вимагає багато натхненної праці й часу:
Щоб красувався вбогий переліг
Нечувано багатим урожаєм,
Щоб гречка розливалася, як сніг.
Пшениця слалась маревом безкраїм...

Кожен працівник поля вкладає частинку своєї душі в кожний колосок. Адже це не механічна робота. Вона вимагає уваги та відданості:
Спасибі їм: помічники живі
Вони у чеснім хліборобськім щасті...
Та треба працювать і голові,
Докласти треба руки мозолясті...

Для ліричного героя хліб — це життя. Він приносить людям радість, коли вони його куштують, коли вони його збирають і випікають. Довгий шлях має пройти зернина, щоб потрапити на стіл. Тому найщи-ріше бажання героя — аби хліб був у кожній оселі, на кожному столі. І найщиріша подяка людям, які дарують нам найсвятіше — хліб:
Щоб хліб, як сонце, сяяв на столі
У кожній хаті, домі та колибі...
Уклін земний працівникам землі!
Вам, сіячі, плугатарі, — спасибі!

Я вважаю, що слова М. Рильського — краща подяка працівникам землі. Від щирого серця йдуть ці слова, що звеличують їхню працю і відданість золотому колоссю.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар