Трагічна доля матері в поемі «Катерина» III варіант

Жіноча доля завжди хвилювала Тараса Шевченка. Написавши на початку свого творчого шляху поему «Катерина», він протягом усього життя повертався до долі жінки в багатьох творах, — як в поемах (наприклад «Марія», «Наймичка», «Сова»), так і в невеличких віршах.

Поема «Катерина» присвячена трагедії покритки. У творі зображено типове для тогочасної дійсності явище: зведення російським офіцером селянської дівчини. Починається поема ліричним зверненням автора до читачів, в якому подається думка, що доля героїні не виняткова; цей авторський відступ застерігає дівчат від сліпої довіри до розбещених паничів.

Катерина щиро й безоглядно покохала офіцера. Саме в цьому початок її трагедії.

Дівчина прагне щастя подружнього життя поруч з коханим і вірить усім його словам. Вона вірно чекає милого і тому ніяк не реагує на злий поговір. Але за звичаєвим правом українського народу дівчина, яка до одруження стала матір'ю, зазнавала осуду. Разом з дівчиною ганьбили і її батьків, насамперед матір, «що привела на світ Божий, мусить погибати». Неслава, злий поговір оточують родину, доводять до розпачу батьків:

Проклятий час-годинонька,

Що ти народилась!

Якби знала, — до схід сонця

Була б утопила!..

Віра в кохання дає сили героїні жити і миритись із своїм становищем, тому вона відкидає думку про самогубство, яка виникла в неї під час прощання з батьками. Вона мусить жити заради своєї дитини. Із великим співчуттям зображує автор поневіряння героїні, яка заради сина ладна терпіти все, ночувати «під тином» і принижуватися: просити милостиню у чумаків. Пекучого болю завдала Катерині перша її зустріч з москалями. Проте, що нічого незвичайного для того часу у трагедії дівчини не було, свідчить реакція москалів на саму героїню:

...Ай да наши!

Кого не надуют!

Тільки тепер Катерина починає сумніватися у чесності свого коханого. Після зустрічі із спокусником героїня розуміє, що її двічі зраджено — як дівчину, і як матір. Єдиний вихід для себе вона бачить в самогубстві, в неї вже немає сил боротися із життям, захищати свого сина.

Упродовж усієї поеми Тарас Шевченко виявляє до Катерини своє особисте прихильне ставлення. Він свідомо відмежовує себе від тих «цокотух», що засуджують дівчину. Виявляючи співчуття до героїні і її дитини, автор виходить із принципів християнської моралі, і з глибоким жалем розмірковує про долю покриток, зведених паничами.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар