Туга за рідним краєм у вірші П. Грабовського «Сон»

Павло Арсенович Грабовський досить часто звертається до мотивів туги за рідним краєм, спогадів про його мальовничу природу тощо. Основою таких віршів найчастіше ставали враження від спілкування з товаришами по в’язницях і засланню.

Для людини, що присвятила своє життя служінню народові, дуже важко було жити в неволі. Мотив спогадів про природу рідного краю поета-засланця відчувається в поезії «Сон».

Зелений гай, пахуче поле

В тюрмі приснилися мені…

Загальновідомо, що українська природа відрізняється надзвичайною мальовничістю, отож, зрозуміло, що вона залишила слід у душі палкого чутливого поета. Однак у її зображенні домінують сумні ноти. Образ природи у поета не є ясним, світлим, а навпаки, лише підкреслює загальну песимістичну картину суспільства:

І луг широкий, наче море,

І тихий сум по кружині.

Картини природи навіюють поетові образ рідної хати літом, коли навколо яскраві квіти, стиглі фрукти в садочку — незатьмарене нічим щастя:

Садок приснився коло хати,

Весела літяна пора…

Ми відчуваємо, що в душі поета поєднується гордість за красу рідної Батьківщини із сумом через становище її жителів.

У поезії «Сон» Грабовський з великим почуттям любові згадує рідну природу, за якою безкінечно сумує, перебуваючи за холодними ґратами.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар