Твір на тему «Вітчизняна війна»

Скоро сімдесят років, як скінчилася велика війна. Тоді стояла квітуча весна. На вулицях обіймалися незнайомі люди, біля радіоприймачів вистроювалися черги: послухати радісні новини. Тієї весни наш народ почав з ентузіазмом відбудовувати руїну в країні: ворога прогнали, потрібно навести лад в домі.

Ми знаємо, що війни насправді ведуться за чиїсь політичні інтереси або через економічні зазіхання. Але Вітчизняна війна є Великою, тому що великим був народний подвиг. Люди воювали насправді не за Сталіна, не за політичні цінності, а за свій дім, вишневий садок біля нього. І за свою родину. Закономірно, що перемогли ті, хто воював за людські цінності. А ті, хто прийшов загарбати, потерпіли поразку.

Зараз всі ми користуємося плодами боротьби наших прадідів за нашу свободу від рабства. А також – плодами їхньої праці, адже воєнне та повоєнне покоління відновили промисловість, відбудували міста та села, де тепер живемо ми. Велич народного подвигу в тому, що його творили не для себе. Люди зберігали рідну землю для майбутніх поколінь, для нас. Ми живемо набагато забезпеченіше від них, хоч набагато більше бідкаємося на своє життя.

Чому війна може навчити людину? Перш за все, цінувати мир та об’єднуватись заради нього. Цінувати можливість бути поруч з близькими, а не чекати їх роками з фронту. Вільно кохати, а не отримувати «похоронки» на наречених. Спокійно йти по вулиці, а не бігти мерщій в бомбосховище. Купувати в магазині свіжі булочки, а не пекти хліб з лободи.

Ветерани можуть розказати нам, яка страшна війна, наскільки кращий мир. Але їх стає все менше… Так давайте самі пам’ятати про це, щоб великі та малі війни залишилися в історії!

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар