Тяжка доля жінки-трудівниці в поезії П. Грабовського «Швачка» (2)

Павло Арсенович Грабовський — видатний український поет. Увагу Грабовського не привертають мальовничі краєвиди, не зображує він і власних інтимних переживань. На першому місці для митця показ жахливого становища «змученого народу», лише йому віддає він усі свої найкращі почуття.
Багато поетів у своїх творах уславлюють величних героїв-завойовників, але не Грабовський, адже він підносить образи простих трудівників.
У поезії «Швачка» автор зображує надзвичайно тяжку долю жінки-трудівниці, що вдень і вночі змушена важко заробляти собі на хліб:

З раннього ранку до пізньої ніченьки
Голкою денно верти.
У деякій мірі в таких творах Павло Арсенович наслідує Тараса Григоровича Шевченка, який також був сповнений глибокого почуття поваги до такої жінки й дійсно уболівав за її тяжку долю.
Кров висисає оте остогиджене.
Прокляте нишком шиття...

Жінка змушена постійно працювати, не знаючи відпочинку. Може, раніше вона любила свою роботу, але зараз — люто ненавидить. їй стає сумно, адже ніхто не подякує, а навпаки, зневажливо викинуть зроблене нею «на сміття». Бідолашна жінка постійно задає сама собі питання:
Рученьки терпнуть, злипаються віченьки...
Боже, чи довго тягти?
У поезії «Швачка» Грабовський піднімає проблему надзвичайно важкої долі простої жінки-трудівниці, переживає разом з нею, горює над занапащеним життям.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар