Тяжка доля жінки-трудівниці в поезії П. Грабовського «Швачка» (3)

Життя відомого українського поета Павла Грабов-ського пройшло в злиднях та поневіряннях. А тому він добре розумів важке становище простих людей-трудів-ників, знав горе ї страждання народних мас і від усього серця співчував Знедоленим. Його творчість правдиво відображає ту безправність, приниження, важку багатогодинну роботу, які доводилося терпіти простому люду.
Поезія «Шваяка» яскраво показує долю молодої жінки, яка мусить тяжко працювати на пана, аби мати на столі шматок хліба:
Рученьки терпнуть, злипаються віченьки...
Боже, чи довго тягти?
З раннього ранку до пізньої ніченьки
Голкою денно верти.

Формально вона є вільною людиною, але тяжке матеріальне становище змушує її добровільно стати залежно від пана. Швачку обурює її важке становище, але водночас вона і підкоряється йому, бо розуміє, що проста людина не має жодних прав у суспільстві. А тому свій протест вона ховає глибоко у собі, продовжуючи нести тягар своєї вимушеної праці:
Кров висисає оте остогиджене,
Прокляте нишком шиття...

Із глибоким презирством відгукується автор про «паненя», яке все одно ніколи не оцінить важку роботу швачки, не зрозуміє її страждання та біль за понівечену долю.
...Що паненя, вередливе, зманіжене,
Вишвирне геть на сміття.
Де воно знатиме, що то за доленька —
Відшук черствого шматка...

Закінчується поезія досить песимістично, П. Грабовський вказує на те, до доля простих людей — то «вільна неволенька», яка спіткає кожного, хто не народився паном:
...Як за роботою вільна неволенька
Груди ураз дотика.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар