Тяжка доля жінки-трудівниці в поезії П. Грабовського «Швачка»

На уроках української літератури ми познайомилися з творчістю видатного українського письменника Павла Грабовського. Його поетичне надбання — справжня знахідка в літературній скарбниці. Йому самотужки довелось відточувати свою мистецьку майстерність, яку він присвятив українському народу. Часто у своїй поезії він виливає власні переживання за долю рідних, життя яких було сповнене суму й тривог.

Таким є вірш «Швачка». Сестра поета мусила важко заробляти на життя. Вона добре шила і мала багато замовлень. Але робота була виснажливою, дівчина часто працювала вночі. У поезії поет змальовує почуття швачки, для якої шматок хліба — це довгі ночі праці. У неї вже болить усе тіло, дуже хочеться спати, але попереду ще багато роботи:

Рученьки терпнуть, злипаються віченьки…

Боже, чи довго тягти?

З раннього ранку до пізньої ніченьки

Голкою денно верти.

їй здається, що шиття ніколи не скінчиться. Вона молода, сповнена життя. Але марно минають її роки, в’яне краса, сліпнуть очі у нічних сутінках. Доля до неї несправедлива. Багате «паненя» ніколи не оцінить безсонних ночей та вкладених сил:

Кров висисає оте остогиджене,

Прокляте нишком шиття,

Що паненя, вередливе, зманіжене,

Вишверне геть на сміття.

Можливо, за інших умов шиття було б для неї улюбленою працею, яка приносить задоволення і радість. Але в умовах вимушеного і тяжкого заробляння на життя воно стає «неволенькою».

Образ сестри постає перед очима автора. Тому пережитий біль за важку долю жінки такий щирий. Поет майстерно передає думки стомленої швачки, її переживання і смуток. Вони вражають читача і змальовують правдиву картину важкого заробляння на шматок хліба.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар