«У кого ненька, у того й голівка гладенька» III варіант

Саме весна, привітна і щедра, подарувала Україні вірного сина, а світові — генія. Ім'я дала хлопчикові рідна мати — Тарас. Дитинство Тарасика було нещасливе, бо дуже скоро він залишився сиротою:

Там матір добрую мою,

Ще молодую у могилу нужда

Та праця положила...

Учитися хлопчик не мав змоги, тому з тринадцяти років пас чужі ягнята.

Обернувся я на хати —

Нема в мене хати!

Не дав мені Бог нічого!..

І хлинули сльози,

Тяжкі сльози!..

Дуже боляче було Шевченкові, коли бачив під тином мале хлоп'я, сиротину, багатством якого була лише старенька свитина. А воно немов одірваний листочок, не мало де подітись. Здавалось митцеві, що це він бачить себе. Особливо боляче поетові було дивитись на долю дівчаток-сиріточок, бо нещасливою вона була і в дитинстві, і в майбутньому. Тому і створює Т. Шевченко поезію «На Великдень, на соломі...», в якій особливо боляче звучать останні рядки:

— А я в попа обідала, —

Сирітка сказала.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар