Улюблена героїня Л. М. Толстого

... Что такое красота

и почему ее обожествляют люди ?

Сосуд она, в котором пустота,

или огонь, мерцающий в сосуде?

М.Заболоцький

Рясний туман лихослів’я і захоплень огортав цю людину за його життя... Навряд чи були люди, які зовсім не чули про нього. Але навіть якщо і були, все одно їхнє життя стало багато в чому інше з тих пір, як на землі виникло це явище — Лев Толстой, тому що після його творів люди стали інакше дивитися на себе і на весь світ. Він писав не тільки повісті і романи для читання, він перебудовував світ, впливаючи на світогляд людей. І одним із таких творів став роман-епопея «Війна і мир» — шедевр світової літератури. Толстой зумів поставити в романі «стільки важливих питань, зумів піднятися до такої художньої сили», що він став неперевершеним зразком цього жанру в усій світовій літературі. «Війна і мир» тому і має всенародну популярність, що Толстой у своєму творі з разючою глибиною і широтою показав російське суспільство з усіма особливостями його державного, побутового і морального життя.

У романі існує величезна кількість персонажів, їх нараховується більше п"ятисот. І кожний із героїв займає значне, по-своєму дуже важливе, місце в романі. Читаючи «Війну і мир», ми завжди можемо визначити відношення автора до своїх героїв. Всі герої Толстого несхожі один на одного, до кожного з них автор ставиться по-різному. Але найбільшу перевагу Толстой віддає не красуні Елен, не лагідній Соні, не добродушному П’єру, а Наташі Ростовій.

Чому ж саме Наташа стала улюбленою героїнею Толстого?

Мені здається, тому, що Наташа дуже близька до Толстого за характером. У ній ми можемо побачити багато якостей, рис характеру, властивих Л. М. Толстому. Але він наділив її не тільки своїми рисами характеру (напевно, сам не усвідомлюючи цього), він вклав у неї ще й усе те, чого хотів би навчитися, що хотів би запозичити, втілив у ній усі кращі, у його розумінні, риси характеру людини.

Вперше ми знайомимося в Наташею Ростовою, коли вона ще зовсім дитина. Вона постає перед нами як безпосередня, повна життєвих сил дівчинка, яка тонко відчуває красоту і правду.

З самого початку автор наголошує на тому, що Наташа аж ніяк не красуня. Навпаки, в її фігурі, рисах обличчя ми помічаємо навіть неправильність. Та й пізніше, порівнюючи з Наташею красуню Елен, автор говорить: «У порівнянні з плечами Елен, її плечі були худі, груди не визначені, руки тонкі...». Але автор і не прагне до детального опису зовнішності героїні. Він розкриває її душевний світ. І ми бачимо, як змінюється Наташа у хвилини щиросердечних пере-живань! У ці хвилини холодна красуня Елен у порівнянні з Наташею стає майже потворною.

Дуже емоційно описує Толстой зміну настроїв своєї улюбленої героїні. Він спостерігає за виразом її обличчя в різних ситуаціях, за виразом очей — вони то «зацікавлені», то «визивні і трохи глузливі», то «благаючі», то «відчайдушно-пожвавлені», за посмішкою героїні — то «задумливої», то «урочистої», то «заспокійливої». І навіть у порівнянні з красунею Елен, що володіє посмішкою як «застиглою лицемірною маскою», Наташа воістину неперевершена красуня.

Для Толстого дуже важливий духовний зв’язок Наташі з народом, він дуже цінує цю якість у своїй героїні. Пригадаємо хоча б танок Наташі в домі дяді. Вона, піднесена і захоплена співом дяді, який «співав так, як співає народ», сама не помітила, як пустилася в танок. І в ці миті вона «уміла зрозуміти усе те, що було в Онисії, і в батька Онисії, і в тітці, і в матері, і у всякій російській людині». А яке хвилювання охоплює героїню роману під час читання Маніфесту! У ці хвилини її душа переповнена почуттям величезної любові до батьківщини, вона готова заради неї на будь-які жертви.

Органічний зв’язок із народним життям, прагнення пожертвувати усім для блага свого народу виражається й у відношенні Наташі до поранених солдатів. Вона кидає усі свої сили на те, щоб якось допомогти їм.

Толстой любується своєю героїнею, захоплюється нею в хвилини близькості з природою. У відношенні до природи теж виявляється духовна красота Наташі. Досить пригадати, як милується вона красотою літньої ночі з розкритого вікна, щоб зрозуміти, наскільки ця безпосередня душа близька до природи.

Але Толстой любується не тільки благородними вчинками Наташі, її зовнішністю. Він розуміє Наташу й у ті хвилини її життя, коли вона припускається помилок, робить невірні кроки. Толстой розуміє, що це неминуче в її віці, у період становлення характеру, формування особистості. Наташа зовсім не навмисне наважується бігти з пустомелею, гулякою Анатолем Курагіним. Вона чинить це по своїй недосвідченості, довірливості. Хоча й у цей час не перестає кохати, шанувати князя Андрія. Потім, відчуваючи свою помилку, Наташа залишається вірною Волконському до кінця його життя.

Але як би життя не випробувало характер героїні, усе одно головні свої достоїнства, які так цінує в ній Толстой, Наташа не втратила, а, пройшовши через усі життєві випробування, збагатила свій духовний світ, стала ще більш сильною і мужньою.

Незважаючи на великі зміни в зовнішності («вона сповніла і поширшала, так що важко було впізнати в цій сильній матері ту саму тонку, рухливу Наташу...»), вона залишилася все такою ж доброю, ніжною, чуйною, самовідданою. Але в ній стало більше розсудливості. Наташа тепер присвятила своє життя вихованню дітей. Вона віддавала усю свою енергію, усю любов їм і своєму чоловікові — П ’єру Безухову.

Толстой пишається своєю героїнею, її умінням любити, добротою, самопожертвою для блага інших, розумом, жіночністю.

Наташа Ростова — приклад, гідний наслідування. Мені здається, що будь-яка людина могла б багато чого навчитися в Наташі Ростової. Вона приклад для кожної дівчини, яка шукає свій шлях у житті. Занадто швидкоплинне життя, щоб учитися тільки на своєму досвіді. Досвід героїв класичних творів неоціненний. А особливо, якщо це така героїня, як Наташа.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар