Іван Котляревський. «Енеїда», «Наталка Полтавка»

Іван Петрович Котляревський – видатний український письменник, поет, драматург, засновник сучасної української літератури, громадський діяч.
Котляревський жив і творив у епоху великих суспільно-історичних перетворень, головним змістом яких було визрівання гострої кризи феодального суспільства і перехід до нової, капіталістичної формації.
Його поема «Енеїда» (1798) відкрила новий етап розвитку української літератури, це перший в українській літературі твір, написаний народною мовою.

«Енеїда»

1798р. було надруковано три частини поеми І. Котляревського «Енеїда». Твір став першою ластівкою новоїукраїнської літератури.
1809р.- вийшла четверта частина твору,
1822 р. – п’ята,
1825 – 1826 pp. – поему завершено повністю,
1842 р. (після смерті письменника) – видано.
Використавши сюжет поеми римського поета Вергілія, Котляревський травестував його, наповнив національним змістом і створив цілком оригінальну поему, у якій з енциклопедичною широтою і точністю відобразив життя і побут українського народу. Твір написаний живою розмовною мовою, легким, грайливим і жартівливим віршем. Головне достоїнство «Енеїди» – яскравий національний колорит, різнобічне зображення життя усіх верств суспільства XVIII ст., передусім козацтва, його боротьби за державність після зруйнування Запорозької Січі у 1775 р.
За жанром «Енеїда» – травестійна бурлескна поема.
Система віршування – слабо-тонічна: у кожному рядку є певна послідовність у чергуванні наголошених і ненаголошених складів.
Віршовий розмір – ямб.
Строфа – десятирядкова (децина).
Композиція. 6 частин (порівняйте: у Вергілія – 12). Котляревський вплітає у твір епізоди з життя українських козаків, старшини, селянства, міщан, священиків; масштабні описи побуту українського суспільства, що робить твір оригінальним.
Тематика. У Вергілія: зображення й оспівування загарбницьких війн його предків.
У Котляревського: зображення дійсності XVIII ст., показ паразитизму, жорстокості, хабарництва, пияцтва, зажерливості, пихатості панівних класів, акцент на їх соціальній і моральній нікчемності.
Загальна картина суспільства і взаємин у ньому дана поетом в описі пекла і раю, які населені відповідно до уявлень народу, як це зображено у народних легендах і піснях. У раю – убогі; вдови, сироти; ті, що «проценту не лупили», а допомагали убогим; ті, що «жили голодні під тинами»; з яких глузували, яких ображали і «впроваджували в потилицю і по плечах». У пеклі – пани, чиновники, пройдисвіти тощо. На першому плані – поміщики-кріпосники, за ними – козацька старшина, купці, судді, міняйли, чиновники, корчмарі, офіцери.
Проблематика: Котляревський порушує ряд суспільно важливих для українського народу проблем: соціальної нерівності, захисту рідної землі від ворогів, громадянського обов’язку, честі сім’ї, виховання дітей, дружби, кохання та інші.
У поемі Котляревський протиставив затхлості життя волелюбних і незалежних троянців-запорожців, оспівав їхні високі моральні якості: любов до рідної землі, готовність іти заради неї на самопожертву, чесність і благородство, показав самобутність українців.

Стислий переказ твору «Енеїда»

Після того як греки зруйнували Трою, онук троянського царя Еней, виконуючи волю богів, з деякими троянцями «куди очі почухрав». Але Зевс-Юпітер обіцяв матері Енея – Венері, що її син збудує «сильне царство» і заведе «своє там панство». Шлях мандрівників був нелегким і насиченим багатьма подіями.
Частина І
- Юнона через свою ненависть до Енея просить Еола (бога вітрів) нагнати на троянців вітри – у мандрівників виникає «морська хвороба».
-Дворічне перебування в гостях у Дідони в Карфагені (розваги, гуляння, любов Дідони й Енея).
-Зевс, побачивши гуляння троянців, розлютився і послав Меркурія [бога торгівлі, що виступав у ролі вісника Зевса] до Карфагена нагадати Енеєві, що він має робити.
-Ді дона, дізнавшись, що Еней від неї їде, спалила себе.
Частина II
-Здіймається на морі буря, троянці вимушено зупиняються на сицилійській землі, де правив цар троянського походження на ім’я Ацест, що заснував на острові Сицилія місто Сегесту.
-Перебування в Ацеста (розкішні поминки по Анхізу, батькові Енея; ігрища, богатирські бої). -
-Зевс на прохання Меркурія втручається в земні справи.
- Юнона підмовляє свою прислужницю Ірисю (посередницю між богами і людьми) підпалити човни.
- Дощ загасив пожежу.
- Нептун обіцяє Венері, що Еней у морі буде в безпеці.
Частина III
-Перебування на Кумськ^й землі (на півдні Італії).
-Еней іде шукати дорогу до пекла: був зажурений, бо йому снилися батько та Плутон, бог підземного царства.
-Зустріч із жінкою-пророчницею Сівіллою (зовні нагадувала старе «бабище»), яка повела Енея до пекла: «пішли під землю темнотою» по вулиці, де жили Дрімота, Зівота, Смерть, а за ними в ряд стояли: чума, війна, холод, голод і всі інші мирськії лиха; були тут злі жінки, свекрухи, мачухи, сердиті чоловіки, шурини, брати та інші злидні; неправедні судді й ісправники, секретарі та ївші чиновники, «квартал був цілий волоцюг, п’яниць, розпутниць».
-Повороживши, Еней попрощався з батьком, і разом з Сівіллою повернувся назад на землю до троянців.
Частина IV
-Мандрівники завдяки Еолу обминули острів лютої чарівниці, цариці Цірцеї.
-Зупинка на латинській землі біля русла річки Тібр, де правив Латин. Зійшовши на берег, троянці почали «копати, строїть…», вивчили за тиждень латинську мову (Енея стали звати Енеусом).
-Троянці подружилися з Латином, а цар вирішив віддати свою дочку заміж за Енея.
- Юнона продовжує стежити за троянцями, вирішує пролити кров троянську, використавши Турна. Змовившись із фурією Тезіфонею, наказала їй зробити «похорон з весілля».
-Фурія за змовою з Юноною вирішила всіх знедолити: троянців всіх поїсти, Амату з Турном з’єднати, Латину ж «в тім’я дур пустити».
-Турн оголошує війну Латину та Енею.
-Енеєве військо готується до війни.
Частина V
- Еней звертається по допомогу до богів, але відповіді не отримує.
-На березі річки Тібр Енеєві сниться сон, у якому старий дід дає йому пораду, як перемогти Турна: побрататися заркадянами, царем яких є Евандр.
-Еней гостює в царстві Евандра.
- Юнона посилає до Турна Ірисю, щоб та попередила його про Енеїв похід.
- Турнові не вдалося взяти кріпость, і тоді він дає наказ спалити троянський флот. Дим від його багаття дійшов аж до богів.
- Венера, переживаючи за сина, просить у Цібелли [матері всіх богів] заступитися за троянський флот.
- Низ та Евріал, молоді, хоробрі, міцні воїни, стоять на варті троянців.
- У Низа виникає план забратися в Рутульський табір і перерізати ворогів.
- «Наші смілії вояки тут мовча проливали кров».
- Латинці вбивають Низа та Евріала, їхні голови чіпляють на списи, щоб залякати троянців («Так кончили жизнь козарлюги, Зробивши славнії услуги на вічність пам’яті своєй»).
- Троянці активно наступають на Турна, який стрибнув у воду і «пустився вплав».
Частина VI
-Розлючений Зевс забороняє богам вмішуватися до людей.
- Венера звертається до Зевса з проханням врятувати Енея.
- Між Юноною і Венерою виникає серйозна сварка («богині в гніві також баби…»).
- Битва між троянцями й рутульцями триває.
- Еней з Іулом возз’єднались.
- Юнона під виглядом Енея з’явилася до Турна. Турн, побачивши свого ворога, кинувся його вбити, Юнона (все ще в образі Енея) прибігла до моря і сховалась у байдаку, а Турн, намагаючись розправитися з марою Енея, стрибнув у байдак. Юнона перетворилася на зозулю і полетіла. Турн уже був серед моря.
- Троянці готувались до штурму латинського міста. Знову почалася війна, але вже біля брам латинців.
- Поєдинок Турна та Енея. Енея поранено в ногу.
- Завдяки чудодійному зіллю (Венера попросила Япіда), Еней продовжує битву і вбиває Турна (направте свій меч у рот рутульця і тричі повертає, «щоб більше не було хлопот»).
- «Душа рутульська полетіла до пекла, хоть і не хотіла, к пану Плутону на бенкет.
Живе хто в світі необачно, тому нігде не буде смачно, а більш, коли і совість жметь».
Ідея
У творі засуджено жорстокість панів, паразитизм і моральне падіння, хабарництво та лицемірство чиновників; оспівано велику любов до рідної землі і готовність іти на самопожертву. Благородний і чесний народ зможе збудувати самостійну державу, долю якої вирішуватиме сам.
Значення
Твором «Енеїда» І. Котляревський поєднав українське художнє слово зі світовою культурою; довів, що в рамках бурлескного жанру можна правдиво показати життя народу і висміяти його ворогів.
Поема – великий за обсягом ліро-епічний віршований твір, в якому зображені значні події та яскраві характери, а розповідь героїв супроводжується ліричними відступами.
Травестія (від франц. «перевдягання») – у літературі один з різновидів гумористичної поезії, коли твір з серйозним або навіть героїчним змістом і відповідною йому формою переробляється, «перелицьовується» у твір з комічними персонажами і жартівливим спрямуванням розповіді.
Бурлеск (від італ. «жарт») – жанр гумористичної поезії, комічний ефект у якій досягається або тим, що героїчний зміст викладається навмисне вульгарно, грубо, зниженою мовою, або, навпаки, тим, що про буденне говориться високим стилем, піднесено.

«Наталка Полтавка»

У 1819 р. відбулася перша театральна постановка п’єси.
Твір написано Котляревським під впливом української вертепної, шкільної драми, інтермедій. Основне джерело для написання – життя українського суспільства, лірично-побутові, обрядові, купальські, баладні пісні («Ой оддала мене мати за нелюба заміж», «Брала дівка льон…», «Розлилися води на чотири броди», «Чорна хмаронька наступає», «Лимерівна»).
Тематика
Зображення побутових суперечностей українського /зела, соціальної нерівності та безправ’я трудящих, показ життя селян, бурлаків, чиновників, відтворення звичаїв, пісень.
Основний конфлікт п’єси зумовлений становою та майновою нерівністю в суспільстві. -
Основний мотив твору: розлука дівчини з коханим-бідняком та можливе одруження з осоружним багачем.
Основні персонажі: Наталка, Петро, возний, виборний Макогоненко, бурлака Микола, Горпина Терпилиха.
Над музичним оформленням п’єси працювали Микола Лисенко, Анатолій Барсицький, АлОїз Єдлічка, Опанас Маркович, Микола Васильєв, Володимир Йориш та ін.
Сюжет
Дія відбувається в одному полтавському селі.
Зав’язка сюжету: зустріч Наталки з возним, який пропонує їй вийти за нього заміж. Наталка давно кохає наймита Петра, який перебуває на заробітках через лиху долю та відмову Наталчиного батька віддати за нього дочку. Дівчина відповідає: «Ви пан, а я сирота; ви багатий, а я бідна; ви возний, а я простого роду» і закінчує народним прислів’ям: «Знайся кінь з конем, а віл з волом», натякаючи на їхню станову нерівність.
З розвитком дії багатому возному допомагає заможний виборний Макогоненко, а бідному Петрові – бурлака Микола.
Наталка погоджується на шлюб з возним задля покращення матеріального становища сім’ї: її мати Терпилиха мріє про багатого зятя.
Микола влаштовує побачення Наталки з Петром, який повернувся із заробітків.
Кульмінація: Наталка категорично відмовляється стати дружиною возного. Петро радить підкоритися матері й пропонує коханій усі зароблені ним гроші.
Розв’язка: розчулений таким актом самопожертви, возний зрікається Наталки на користь благородного парубка, бо розуміє, що Наталки йому не втримати.
Значення п’єси
«Наталка Полтавка» І. Котляревського започаткувала нову українську драматургію й повела її шляхом народності до вершин світової драматургії.
Характерні риси драматургічної творчості І. Котляревського:
- невелика кількість дійових осіб;
- вдало вибраний конфлікт;
- напруженість і природність розвитку сюжету;
- стрункість композиції; .
- органічно вмонтовані в текст пісні;
- народна, індивідуалізована й гранично виразна мова;
-соковитий гумор;
-чіткість ідеї;
-рельєфно зримі образи.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар