Відкриття кохання (за оповіданнями І. О. Буніна) 2

І. О. Бунін багато писав про кохання, його трагедії і рідкісні миттєвості дійсного щастя. Ці твори відзначені надзвичайною поетизацією людського почуття, у них розкрилися чудесний талант письменника, його спроможність проникати в інтимні глибини серця, з їх незвіданими і непізнаними законами. Для Буніна в щирому коханні є щось спільне з вічною красою природи. Тому прекрасне тільки таке почуття кохання, яке природне, не брехливе, не вигадане, для нього любов і існування без неї — два ворожих життя, і якщо гине любов, то те, інше життя, вже не потрібне.

Підносячи любов, Бунін не приховує, що вона приносить не тільки радість, щастя, але і дуже часто таїть у собі муки, горе, розчарування, смерть. «Невже ви ще не знаєте, що кохання і смерть пов’язані нероздільно? Щораз, коли я переживав любовну катастрофу, — я був близький до самогубства».

Історію трагічного кохання розповів Бунін у оповіданні «Сонячний удар». Випадкове знайомство на пароплаві. Звичайна «дорожня пригода», «миттєва зустріч». Але чим же скінчилося для героїв усе це випадкове і миттєве? «На мене ніби затемнення найшло... Або, скоріше, ми обидва одержали щось подібне до сонячного удару», — признається супутниця поручика. Проводивши її додому і повернувшись у готель, герой раптом відчув, як серце його «стиснулося незрозумілою ніжністю» від спогадів про неї. Коли ж він усвідомив, що загубив її навіки, «він відчув такий біль і таку непотрібність свого подальшого життя без неї, що його охопили жах, відчай». І знову бунінський мотив посилює трагедію людини: кохання і смерть завжди поруч.

Збірник оповідань «Темні алеї» можна назвати енциклопедією любовних драм. Письменник створював його в роки Другої світової війни. Коли книга побачила світ, читачі були вражені «вічною драмою кохання». Сам Бунін писав про неї: «Вона говорить про трагічне і багато в чому ніжне і прекрасне, — думаю, що це найкраще і найоригінальніше, що я написав у житті». І хоча в багатьох оповіданнях кохання, про яке розповів письменник, трагічне, Бунін стверджує, що будь-яке кохання — велике щастя, навіть якщо воно завершується розлукою, трагедією. Такого висновку дійшли багато бунінських героїв, які загубили, прогледіли або самі зруйнували своє кохання. Але це прозріння, просвітління приходить до героїв занадто пізно, як, наприклад, до Віталія Мещерського, героя оповідання «Наталі». Бунін розповів історію кохання студента Мещерського до юної красуні Наталі Станкевич. Трагедія цього кохання криється в характері Мещерського, який відчуває до однієї дівчини щире і піднесене почуття, а до іншої — «жагучий тілесний захват», і те й інше здається йому коханням. Але любити відразу, двох неможливо. Фізичний потяг до Соні швидко проходить, а залишається справжня любов до Наталі на все життя. Але автор завершив поєднання Мещерського і Наталі у шлюбі передчасною загибеллю героїні.

У оповіданнях про любов І. О. Бунін стверджує істинні духовні цінності, красоту і велич людини, спроможної на велике, самовіддане почуття, малює кохання як почуття високе, ідеальне, прекрасне, незважаючи на те, що воно несе не тільки радість і щастя, але частіше — горе, страждання, загибель.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар